Після затяжних вихідних, якими почався наш 2019 рік, повертатися до робочих ритмів особливо складно. Хоча справа не тільки у примусовому неробстві, яке стає усе частішим. Щось відбувається і з самим нашим суспільством. Слово «деградація» постійно присутнє у свідомості, коли спостерігаєш, що відбувається у нашому житті – політичному, економічному, культурному і особливо освітньому. На зміну попередникам приходять усе дрібніші і дрібніші фігури, десятиліттями напрацьовані традиції уриваються, інституції розвалюються, зміст з них вихолощується, а форми примітивізуються. Відбувається масова дебілізація населення, перетворення нації на стадо баранів, яких можна загнати в будь-яке урвище. Що це – тимчасові труднощі чи стала тенденція, зумовлена усім нашим історичним минулим? – пише газета «Неділя Закарпатські новини».
Адже свого часу Ватикан розширив список смертних гріхів, додавши до семи традиційних, визначених ще папою Григорієм Великим у VI ст. (гординя, заздрість, гнів, жадібність, ненажерливість, похіть, ледарство), приблизно стільки ж новітніх, актуалізованих саме сучасною цивілізацією. Парочка з них досить очікувані – наркоманія та забруднення довкілля. Для VI ст. це дійсно було «без потреби».
Людство відчуває, що дійшло до певної межі могутності. Якщо не ввести додаткові застереження, почнеться просто опосередковане винищення «золотим мільярдом» найбагатших людей решти сусідів по планеті. Українці вже відчувають подібну перспективу. Колись люди почалися з того, що перестали їсти собі подібних, чим займалися наші безпосередні предки – людиноподібні примати. Це перше табу призвело до переломних зрушень в усій популяції. Перші релігійні концепції зводилися переважно до різноманітних окремих обмежень людської сваволі і призвели до розквіту древніх цивілізацій. Християнство породило сучасні євростандарти. Нині наша цивілізація стоїть перед черговим актом самообмеження, котрий єдино може перевести її на вищий щабель розвитку. Усвідомлення цього відбуватиметься дуже повільно. Але схоже, що врешті-решт воно станеться. Бо є тільки один варіант – суспільство почне захищати саме себе від своїх олігархів. Релігія за це. Світська політика, схоже, теж. Адже набирає обертів виборча кампанія. Не сказати, що вона викликає аж такий вже інтерес в широкої публіки, проте нею все-таки цікавляться. Олігархат як явище ненавидять, окремо взятих олігархів так само щиро люблять. Як усередині нас уживається така шизофренія – ніхто не знає, але ми до цього давно вже звикли. Тож вибори будуть хоч і дещо млявили, але суперечливими: усі з усіма пересваряться, а потім оберуть тих самих, що і завжди.
Сергій ФЕДАКА, газета «Неділя Закарпатські новини», ексклюзивно для zakarpatpost.net