На всю Україну є сім таких майстрів. Унікальна історія закарпатця, що настрює органи

Був слабким музикантом, не дуже любив сольфеджіо. Але вступив до музичного училища в Ужгороді й закінчив його з червоним дипломом. Отримав п’ять пропозицій роботи.

На третьому курсі був предмет, де вчили ремонтувати, реставрувати та настроювати музичні інструменти. Мені сподобалося. Одразу після навчання пішов працювати в Ужгородську музичну школу імені Петра Чайковського. Настроював фортепіано. На перший інструмент витратив 5 годин.

• Аби вижити, талановитий закарпатський сирота просто неба малює в Ужгороді картини і продає їх. ВІДЕО

Налаштовувати й настроювати інструменти – це різне. Налаштовувати – працювати з механікою, чистити від пилу, заміняти розтягнуті струни та зламані деталі. Настроювати – підтягувати струни на певну висоту звучання, інтонувати.

Працювати з органом мене навчив майстер Ужгородської філармонії Андрій Лешко. 1974 року чеська фірма Rieger-Kloss побудувала там орган на 2242 труби. Раніше вони були в органі Большого театру в Москві. Їх хотіли викинути. Органістка Наталія Висіч подбала, аби передали до Ужгорода.

Вісім років тому директор школи мистецтв у Береговому почув, що я настроюю органи. Дзвонив мені щодня протягом трьох тижнів. Хотів, щоб я попрацював з інструментом у реформаторській церкві. Я зрештою погодився. Хоча ще зовсім не мав досвіду.

Орган був у поганому стані, бо в церкві взимку перекривали дах. Труби вкрилися пліснявою через перепад температур і воду. Дерев’яні деталі погнили. Шкіряні міхи, які качають повітря, були порвані. Взявся шукати шкіру для них. Вона має бути правильно вичинена, тонка, еластична. Об’їздив взуттєві фабрики Ужгорода – мені пропонували замінник. В одного чоловіка знайшов добрі шматки. Ремонт тривав три місяці.

До 2013-го відремонтував дев’ять органів на Закар­патті. Їх там 57. По всій Україні – ще 80. У доброму стані, на яких можна зіграти концерт, 19 інструментів. У дуже хорошому стані орган Rieger-Kloss у Білій Церкві на Київщині. Має близько 3100 труб. Ним опікується Олег Діптан – головний органний майстер у Національній опері України. Товаришуємо з ним.

Найбільший інструмент в Україні – у Львівському органному залі. Має 4742 труби. Його замовили в чеської фірми Rieger 1932 року. Встановили за рік. Це був єдиний орган, який мав fernwerk – додатковий мануал (клавіатуру. – Країна) на 12 регістрів (група труб органу, які мають різну висоту звуку, але однаковий тембр. – ­Країна). Тобто ще 700 труб. Це був ніби маленький додатковий орган зі своїм міхом. 1969-го цей мануал від’єднали. Бо потужний звук інструменту руйнував приміщення. Хотів би повернути львівському органу його первинне звучання. Та на це потрібно багато грошей і часу.

Коригувати звучання органу потрібно раз на три ­місяці – восени чи навесні. Погода впливає на звук. У Львові може пройти дрібний дощ, і орган вже не звучатиме. Чистити труби від пилу, ремонтувати та заміняти деталі можна будь-коли.

Роботу починаю з чищення інструменту від пилу. Тоді коригую форму труб, перевіряю прохідність повітря, дрібні деталі. І тільки після того інструмент можна настроювати.

Орган має дерев’яні та металеві труби. Перші вироб­ляють із чорного, червоного, хвойного або листяного дерева. Металеві труби – м’які. Зі сплаву цинку й олова. Рідше використовують мідь. У селі Малі Геївці Ужгородського району 1941 року фірма Rieger побудувала орган у церкві. Туди 1945-го прийшли радянські війська. Труби переплавили на кулі. Солдати не знали, що то за сплав. З пістолету кулі не вилітали, а витікали.

Є міф, що найкращі майстри – які мають абсолютний слух. Насправді це більше заважає. У мене він відносний. Я відчуваю точне звучання ноти “ля” першої октави. Від неї настроюю орган.

Ідеально, коли з інструментом працюють двоє. Тоді не треба бігати від клавіатури до труб. У мене є помічниця Зінаїда Левітіна. Киянка, три роки тому переїхала до Мукачевого. Вона – єдина жінка в Україні, яка вчиться настроювати орган.

Торік був на фабриці органів в Угорщині. У майстрів є свої секрети, їх передають із покоління в покоління. Новий учнівський орган для музичної школи коштує від 50 тисяч доларів. Його виготовлятимуть два-три роки. У Польщі продають багато старих – від 10 тисяч доларів. Аби перевезти інструмент, відбудувати, попрацювати зі звучанням, треба ще стільки ж.

На всю Україну є сім органних майстрів. Включно зі мною. Усі вони ентузіасти, працюють за копійки. За роботу з ужгородським органом отримую 1500 гривень на місяць. За кордоном таку роботу оцінюють від 20 тисяч доларів.

Щоб стати органним майстром, окрім слуху та музичної освіти, необхідні терпіння, логічне мислення. Іноді на роботу органу впливає дрібна деталь, якої з першого разу не помітиш. Ще треба вміти абстрагуватися, не звертати увагу на зовнішній шум.

Зручних органів немає. Доводиться працювати всередині інструменту. Іноді довго стояти на одній нозі чи лежати на спині. Коли працюю з органами, які ніхто не дивився по 30–50 років, чхаю та кашляю від пилу. За технологією потрібно використовувати маску та рукавиці. Але вони заважають. Пальці мають відчувати те, з чим працюєш. Так досягаєш більшої точності. Тому руки завжди брудні та в подряпинах.

Звуки мають потужний вплив на організм. Коли працюю з регістрами, які мають високе звучання, – організм зневоднюється. Потрібно постійно пити. Інколи нудить. Після роботи з органом у Береговому проспав три доби. Був виснажений.

Моя професія скоро може зникнути. Мало слухачів.