Як закарпатський Тімоша заробляє у київській підземці
У Києві, в підземному переході, жінка у балоновій куртці в окулярах просить гроші. Перехожі кидають їй по кілька гривень, хтось – копійки. Вона мовчки приймає дари… але найцікавіше, що просить милостиню бабуся не одна, біля неї симпатичний кудлатий собака, пише газета «Неділя Закарпатські новини».
Журналіст газети «Неділя Закарпатські новини» вирішив познайомитися з прохачкою та її хвостатим помічником.
Кілька років тому в Ужгороді на пішохідному мості можна було побачити чоловіка з Перечинщини, який просив милостиню також із тваринами. Здавалося б, дуже мило, але насправді він утримував вдома та морив голодом нещасних чотирилапих.
Лише за втручання зоозахисників в нього вдалося забрати поневолених собак та кішок, декого ужгородці просто викупили.
Тож чи київська бабуся ставиться до свого підопічного так само? Чи любить його? Чи ситий собака?
Аби з’ясувати це, йдемо знайомитись.
Жінка на контакт іде неохоче. Утім, побачивши гроші, стає більш говіркою.
Ховає 100 гривень у кишеню і каже, що песика звати Тімоша і йому три роки.
Та найцікавіше, що чотирилапий родом із Закарпаття.
За словами Ірини, а саме так представилась незнайомка, Тімоша приїхав до столиці ще цуценям. Його господаря звали Миколою. Він опинився на вулиці і був родом із нашої області. Колись випрошував милостиню в Ужгороді.
Ірина познайомилася з ним у підземці і прихистила. Хоч жінка, як каже вона, й дуже бідна, але дах над головою має.
Утім Микола виявився не таким хорошим, як про нього думала жінка. Він сильно випивав, часом навіть знімав на неї руку. Тож вона через півроку вигнала його з дому. Утім Тімошу не віддала, бо знала, що з таким хазяїном собака голодуватиме.
А нещодавно вона дізналася, що чоловік помер. Каже, що від постійного пияцтва не витримала печінка.
Спостерігаючи за цією парочкою, дійсно видно, що літня киянка Тімошу любить. Вона ніжно гладить його кудлату шерсть, а він їй лиже руки.
«Малий дуже любить валятися в ліжку, допитливий, слухняний, вміє щиро радіти. Він – моє волохате щастя», – запевняє жінка.
Ірина стверджує, що за випрошені гроші купує песику та собі їсти, бо всю пенсію витрачає на ліки, оскільки має проблеми зі здоров’ям.
Дітей вона не має, тому виживає, як може.
Киянка стверджує, що вдячна Богу за Тімошу, адже він – найбільша її розрада на схилі літ – і друг, і компаньйон, і навіть колега, адже заробляють на прожиття вони разом.
Іван ДУХНОВИЧ, газета «Неділя Закарпатські новини», ексклюзивно для zakarpatpost.net
