АНОНС. Закарпатець напав на колегу з лопатою, але отримав такої «здачі», що помер
Мукачівці посварилися через бетонозмішувач, конфлікт закінчився трагедією
Василь (імена з етичних міркувань замінено) був напідпитку і почав нецензурно висловлюватися на адресу Івана. Поступово між ними виникла сутичка, під час якої Василь замахнувся лопатою на Івана. Оскільки між ними стояв Дмитро, який намагався обох заспокоїти, Іван відштовхнув його і вдарив Василя кулаком в обличчя. Від удару чоловік впав і вдарився об камінь на дорозі, а через кілька днів внаслідок отриманих травм помер у лікарні , пише газета «Неділя Закарпатські новини».
У суді свою провину закарпатець визнав і розповів, що відбувалося між ним та Василем.
«Бетонозмішувач був у спільному користуванні семи членів кооперативу, – зазначив він. – Ним користувалися всі згідно з домовленістю. Тоді його використовував Василь. Я у телефонному режимі попередив колегу, що прийду забрати бетонозмішувач, він погодився. Як ми й домовлялися, я з сином прийшов за ним. Василь стояв ще з двома хлопцями біля гаража. Я підійшов до них та спитав, де бетонозмішувач. Він був п’яним та відповів, що його нема, нічого не пояснивши. Між нами почалася суперечка з нецензурною лайкою. Дмитро, побачивши сварку, підійшов до нас, став між нами та почав мене вмовляти кілька днів почекати, бо Василь позичив бетонозмішувач комусь у с. Залуж. Під час цієї розмови я почув збоку крик «лопата» і побачив, як збоку позаду Дмитра Василь, тримаючи в руках над головою штикову городню лопату. Я одразу силою відштовхнув Дмитра у протилежний у бік, аби уникнути удару. Після цього, прикриваючи голову руками, застосував спортивний прийом: пригнувшись, ліктем зігнутої руки, силою відбив нападника, потрапивши чи то в лопату чи то в обличчя Василя. У ту мить мої очі були закриті, тож я не бачив, куди саме прийшовся удар. Помітив уже, як Василь упав горілиць разом із лопатою. Він спробував піднятися, але не зміг. Я, збагнувши, що він сильно вдарився, підійшов до нього з правого боку, підняв йому голову руками. У цей момент хтось забрав лопату, що лежала на землі поряд з Василем, та щось крикнув мені у грубій формі. Сторож кооперативу, який підійшов, сказав прибрати лопату з землі. Степан припер лопату біля стола між гаражами. Я попросив сина принести води для Василя. Я поливав його та розтирав йому руки. Він нічого не говорив. Тоді я сказав синові викликати «швидку», яка приїхала через 15-20 хвилин. Одночасно з лікарями приїхала і донька Василя з чоловіком та сином. Я спробував із нею поговорити, однак вона не хотіла. Потім прибула поліція, жодних пояснень в мене не вимагали. Десь через 4 години мене повезли на освідчення на стан алкогольного сп’яніння до лікарні, а потім взяли пояснення. Загалом із Василем у нас були дружні стосунки, вбивати його у мене ні умислу, ні наміру не було. Я оплатив лікування за весь час його перебування в медичному закладі».
Донька Василя теж дала свідчення. Що вона сказала? А що розповів син Івана? Який вирок отриав закарпатець?
Про це та багато-багато іншого читайте у свіжому номері газети «Неділя Закарпатські новини».
Купуйте свіжий номер газети «Неділя Закарпатські новини» у кіосках або передплачуйте на своїй пошті!
У продажу із 15 березня.
