Чому результати першого туру виборів президента України на Закарпатті здивували багатьох
Виборча дуля в закарпатській кишені
Традиційно найзахідніша область показала низьку явку: цього разу найнижчу в державі – 47%. Серед пояснень переважають відомі: чимало закарпатців на заробітках, наявна значна частка сектантів, які не беруть участь в голосуванні, аполітичність краю. Не сприяла активності виборців і млява виборча кампанія, яка в області хіба що сколихнулася одноденним приїздом чинного президента і кандидата Петра Порошенка та таким же хапливим візитом Юлії Тимошенко. Все інше закарпатці спостерігали з білбордів, екранів та гаджетів. Виборчі перегони на Закарпатті проживалися віртуально, пише газета «Неділя Закарпатські новини».
Незбагненним феноменом став успіх Володимира Зеленського, що не мав на Закарпатті досвідченої команди і яку очолили місцеві гравці КВН. За Зеленського не агітували тутешні впливові сили чи політики. Він справді вихопився з перемогою, як чортик, тільки не з табакерки, а з телевізора, що чудово демонструє можливості новітніх технологій впливу на масову свідомість. Чому саме у ньому закарпатці, як і більшість українських виборців, побачили свого лідера – це питання радше до психоаналітиків. Бо емоційне тут перемогло раціональне, зважаючи на відсутність необхідного досвіду і знань для керування великою країною у складні часи.
Зеленський набрав на Закарпатті 38% голосів і за цим показником край увійшов у п’ятірку «найзеленіших» областей. Друге місце в області Юлії Тимошенко (15%) теж стало несподіванкою, хоча її партія має давню історію на Закарпатті і вкорінені осередки. Однак соціологія перед виборами не показувала такого результату, що дає підстави аналітикам говорити й про вже «традиційні» для Закарпаття методи заохочення виборців. Натомість команда чинного президента прямо не задіювала адміністративний ресурс, сподіваючись, що виборці оцінять зроблену конкретну роботу на місцях. Не оцінили. 11% голосів – за Порошенка і загальне третє місце стало шоком для його команди.
Яскравим прикладом такої «невдячності» стало місто Хуст, центр якого за ці п’ять років змінився до невпізнання. Нині це затишне європейське містечко. Перед самими виборами тут ще й відкрили капітально відреставрований театр, в який було вкладено два десятки мільйонів гривень. Однак хустяни такі колосальні інвестиції в рідну домівку не оцінили і проголосували за абстрактного Зеленського і опозиційну Тимошенко. На окрузі, який охоплює місто і район, за Порошенка було віддано менше голосів, ніж загалом по області. Що вже казати за населенні пункти, де не було таких демонстративних успіхів?
Люди не захотіли бачити змін, повторюючи звинувачення із телеекранів, що озвучували всі кандидати, які боролися насамперед проти чинного президента. Завдяки телевізору Порошенко в очах простих виборців став міфічним уособленням всесвітнього зла.
21 квітня навряд чи носитиме ознаки запеклої боротьби
Аналітики підкреслюють і роль московської церкви у закарпатських виборах, адже тут її позиції дуже сильні. І виграна боротьба за автокефалію зіграла проти Порошенка. Досить значний відсоток голосів промосковського Бойка (7,5%) багато хто пояснює впливом саме цієї гілки тутешнього православ’я, яке активно ангажувалося у цих виборчих перегонах. Що ще раз підтверджує тезу про московську церкву як політичний інструмент Кремля. Свого часу Віктор Янукович на Закарпатті набирав 41% голосів. Структури Партії регіонів тут були добре розбудовані, мали свої інформаційні ресурси. П’ять післямайданних років вони пережили доволі спокійно і нині готові до нової боротьби, що й показало останнє голосування.
Провалилася і ставка голови Закарпатської ОДА Геннадія Москаля на угорські організації, для яких він став своєрідним адвокатом у дискусії з Києвом. Через таку нав’язливу «пробудапештську» позицію очільник краю не тільки позбувся підтримки українських націонал-демократичних сил, але й взамін не здобув симпатії місцевих угорців. Найменше голосів Порошенко здобув у Берегівському районі, де угорців 75%. Тут Зеленський набрав 51%, а чинний президент у десять разів менше.
Загалом голосування 21 квітня навряд чи носитиме ознаки запеклої боротьби. Новинкою буде хіба що активніша позиція Віктора Балоги, який вже назвав Зеленського майбутнім президентом України і все робив на цих виборах для того, аби не переміг Порошенко. Адже завдяки Геннадію Москалю відомий мукачівський політик позбувся впливу на чимало процесів в області. Тепер він сподівається на реванш при новій владі. Дехто вже називає й ім’я наступного очільника Закарпаття – Івана Балогу, який нині є народним депутатом Верховної Ради.
Переломити виборчу ситуацію на Закарпатті чинний президент навряд чи зможе за такий короткий час. Тутешній виборець орієнтується на матеріальні цінності, духовні запити в нього не визначальні. Звідси і така розбіжність із сусідньою Галичиною, де Петро Порошенко переміг з гаслами «Армія. Мова. Віра». Ясна річ, що національно свідомий український виборець Закарпаття голосував ще й за Гриценка та Смешка, які набрали разом близько десяти відсотків. Це й може становити резерв голосів для Порошенка у другому турі. Натомість голоси виборців Бойка переважно перейдуть до Зеленського, а голоси прихильників Тимошенко розподіляться.
В Ужгороді та Рахівському районі, де традиційно сильніша українська національна свідомість, Порошенко посів друге місце. Але нелюбов до влади є традиційною для закарпатського виборця, на яку він зручно звалює всі свої негаразди. І хоча прилюдно нібито їй не суперечить, як у випадку з Геннадієм Москалем, але в кишені завжди тримає дулю, яку покаже в найвідповідальніший момент.
Не омине ця доля і наступного президента. Адже п’ять років тому за Петра Порошенка тут теж проголосували 62 відсотки, та ще й у першому турі. І за цим показником Закарпаття увійшло в п’ятірку найбільш «порошенківських» областей.
Олександр ГАВРОШ, письменник, журналіст
