Як проходять весілля без чоловіків, коли до закарпатських дітей приходять єдинороги та чому весільні фуршети на 20 персон – найкращі

[Total: 0    Average: 0/5]

Ангеліна Химич: «У мене є клієнти, які  завжди замовляють щось особливе»

Весільний бізнес – справа  дуже цікава, вигідна і завжди актуальна, адже закарпатці – переважно люди традицій, а тому вступають у законний шлюб і одружуються. При цьому кожна пара хоче, аби день весілля був особливим, кращим, ніж у інших.  Але ті, хто причетний до сфери організації та проведення свят,  добре знають, скільки треба попрацювати, аби молодята і гості залишилися задоволеними, пише газета «Неділя Закарпатські новини».

Тож сьогодні у прес-центрі газети «Неділя Закарпатські новини» під час наших «Недільних бесід» ми говорили з декоратором і флористом Ангеліною Химич про весільну індустрію,  підготовку і оформлення залів та фотозон для святкування днів народжень чи будь-яких урочистостей,  моду на декорування та тематичні свята.

– Чому ви в житті обрали саме роботу декоратора, флориста? 

– Незабаром квітковому магазину, який відкрили мої батьки, виповниться 20 років. Тож любов до квітів та квіткових композицій  у мене з дитинства. Крім того, ми з чоловіком маємо і кав’ярню-бістро, тож зараз працюю у різних сферах. А коли була малою, інші діти бавилися з ляльками, а я – з квітами.

– Ви декорували весілля у Кувейті. Розкажіть про цю поїздку. Що найбільше запам’яталося? Що було найцікавішим? Чим тамтешнє весілля відрізняється від нашого?

– У групі декораторів було оголошено, що за бажанням хтось із нас може поїхати в Кувейт декорувати весілля. Але ризикнув  мало хто. В Кувейт потрібно летіти 6 годин  літаком. Працюючи там всього кілька днів, я набралася колосального досвіду, адже весіль такого масштабу в нас ніхто не робить. Вразили мене найбільше люди, які наскільки багаті, настільки привітні і прості  у спілкуванні. Вони зібрали кращих флористів із цілого світу. Між собою ми всі розумілися з півслова, адже всі були професіоналами своєї справи. Там ми були 9 днів, із яких 7 – працювали і 2 відпочивали. Країна в них дуже закрита, але цікава своїми традиціями. З нами була подружня пара з Києва, але в готелі  їм довелося жити окремо, на різних поверхах, бо разом чоловіка та жінку тут не поселяють. Адже для того, щоб жити у готелі разом чоловікові з дружиною, потрібен спеціальний дозвіл від державного органу. Саме весілля теж дуже відрізняється від наших. На ньому були присутні тільки 800 жінок. Застілля проходило у формі фуршету. Крім того, в країні взагалі немає алкоголю. Його не продають і зі спиртним гостей у країну не пропускають. У їхніх чоловіків може бути і 10 дружин, але все залежить від того, як до цього поставиться батько. Або, скажімо, батько скаже дочці ходити одягненій в паранджі, з закритим обличчям, вона так і буде робити,  потім ця роль опікуна переходить її чоловіка. Там усе вирішують чоловіки. У Кувейті немає туризму, туди не дають робочі візи.

– Поговоримо про весілля у нас. Що в основному замовляють закарпатці? Які в наших земляків смаки?

– Я працюю з різними бюджетами і з різними клієнтами. Деколи мені пишуть смс: «Добрий день. Скільки коштує задекорувати весілля?» Яку я можу дати відповідь, якщо в мене є наречена, яка все весілля хоче оформити за 5 тисяч гривень, і є така, яка може собі дозволити замовити лише одну композицію з квітів на стіл за 10 тисяч. Тому наречені надсилають мені фотографії, що я могла вивчити їхні смаки, а далі для кожної пари малюємо індивідуально ескіз. Оскільки за освітою я викладач декоративно-прикладного мистецтва, це для мене не проблема. Щодо смаків, то комусь подобається дизайн  із дерев’яними елементами, із глянцевими металевими поверхнями та багато інших –  відповідно всім можна щось підібрати за смаком та гаманцем. Асортимент тканин у нас дуже великий – за 12 років, що працюю у цій сфері, всього накопичилося вдосталь. Найдорожче у нашій роботі – квіти. Тож завжди питаю молодят, яку суму вони можуть виділити для цього. Квіти використовую лише живі, переважно замовляю голландські, бо їх є більший асортимент і вони стійкіші, ніж наші. Важливо, що зараз у будь-яку пору року можна дістати будь-які квіти.

– Тематичні дні народження – це вже щось для всіх звичне. А тематичні весілля чи доводилося проводити? 

– Тематичні весілля проводять у нас, але дуже рідко. Особисто в мене було весілля в українському стилі. Гості прийшли у вишиванках, із туристичного комплексу « Воєводино» ми замовили двох білих коней, бричку оформили квітами, було багато соняшників, фотографувалися в Ужгородському скансені, а наступного дня мені дали костюм прямо з музею, тож я була нареченою у сторічному костюмі. Усе вийшло дуже гарно і колоритно. Загалом народний стиль мене завжди приваблював. Диплом захищала з української вишивки у регіонах. І тема була про птахів у кераміці, яких було зроблено з елементами вишивки. Мені дуже хотілося досліджувати Перечинський район, я з’ясувала просто унікальні речі. Наприклад, що в нас 100 років тому дівчата ходили вулицями в домотканих топіках і в домотканих спідницях. Це мене дуже здивувало. Та й кольорова гама одягу була дуже гарною. Тому  звичайне весілля мене не цікавило і своє я організувала по-особливому.  Але більшість молодят не хочуть ризикувати, бояться, що гості не прийдуть тематично  одягнені, що вони цим завдадуть їм зайвих клопотів.  Але переважна більшість людей перед тим, як іти на весілля, все одно собі щось із одягу купують. Тож незручностей тут бути не може. Загалом найкращі весілля невеликі, осіб на 20.

– Чи існує мода на кольори, на квіти в декоруванні? 

– Так. Щороку є якийсь тренд. Але завжди у моді класика. Кольори – білий, кремовий, пудровий, персиковий вибирають найчастіше, тобто пастельні світлі відтінки. Торік у мене багато весіль було марсалового (бордового) кольору. Добре, що клієнти прислуховуються до моєї думки та порад.

– Крім квітів чи використовуєте в декоруванні воду та вогонь? Вони ж такі романтичні…  

– Так. Елементи природи завжди гарно виглядають. Маємо кілька дерев’яних  фотозон. Якщо нічна церемонія – ставимо свічки або розміщуємо їх біля столу молодих. Із водою працювала також. Тоді в нас аустома – повітряна троянда – плавала у вазах. У нас і виїзна церемонія була вся у склі і пов’язана з водою. Плавали свічки і квіти –  було вражаюче гарно.

– А дитячі дні народження? Чим вони особливі у плані оформлення? 

– Перше, що питаю батьків, чи свято має бути класичним  чи тематичним. Для прикладу, зараз трендом є лялька Лолу. Єдиноріг теж дуже популярний, раніше були Мікі  Мауси, Міньйони… Взагалі дні народження можуть проводитись у стилі всіх мультфільмів, які дивляться діти.

– Наскільки, на вашу думку, на Закарпатті розвинена весільна індустрія? 

– Уже набагато краще, ніж було колись. Згадайте декор весільного автомобіля, коли ставили кільця і ляльки… і тут  я з’явилася із композиціями. Або фатин на машинах. А тепер як все змінилося! Або колись були дуже модні штучні квіти. Вони теж є дуже гарні. Але я не люблю їх. Тож якщо бюджет у молодих обмежений, живих квітів можна використати менше, але це теж  можна стильно  оформити. Можна додати зелені, плюща.

– Чи можете пригадати якісь особливі цікаві випадки в роботі?

– У мене є такі клієнти, які  завжди замовляють щось особливе. От, наприклад, 9 березня приходить чоловік і просить зробити щось красиве до 8 березня з розрахунку, що вже 9.  Для нього не мало значення що саме, головне – аби композиція була вишуканою. Або прийшов ще один і попросив спочатку для співробітниць 11 троянд, а потім ще один букет для першої вчительки.  Це мене дуже вразило. Йому десь років 40, а він вирішив привітати свою вчительку!

Зараз модно прикрашати будинки до релігійних свят, але це не завжди робиться зі смаком. Дайте кілька практичних порад – як не допускати помилок.

У кожного своя думка і не всі народилися флористами та декораторами. Наприклад, ялинки в цьому році в людей вдома були дуже гарні. Їх можна тепер купити  уже й прикрашені. Нас запрошують навіть вдома робити фотозони. Це ж стосується і великодніх кошиків. У нас можна придбати готовий задекорований –  ми декоруємо все, що лише можна.  Навіть свічки і всякі дрібні деталі. Та у декоруванні важливо не перестаратися. У нас вдома, наприклад, великодня корзина не фарбована, проста із лози, зроблена, до речі, у с. Іза Хустського району.

– Приблизно якого віку ваші клієнти? Старші люди декоратора на урочисті події замовляють?

– Вік – різний, від самого народження. Навіть не так. Я спочатку роблю людям весілля, потім – хрестини, далі – дні народження. Маю таких дітей, яким щороку декорувала зали, починаючи з 1 до 7 років. Щодо старших, то часто діти замовляють оформити приміщення до свята своїм батькам. Нещодавно робила фотозону для 55-річних, 65-річних жінок, навіть на 75 років. Що ж стосується молоді, замовляють  на 18, 20, 25 років, але найчастіше – дітям до 10 років.

 – Поділіться власним секретом успіху. 

– Бачити в інших не конкурентів, а партнерів. Ми спілкуємося з іншими декораторами, листуємося в одній групі, ми – колеги. Я можу поїхати вночі їм допомогти, якщо їм щось потрібно, можу собі в них взяти якусь тканину, коли мені треба. Але не спілкуюся з людьми, які щойно зайнялись чимось, а вже починають розводити якісь плітки. Свою професійність я завжди можу довести власною роботою.

– Що б ви порадили тим, хто хоче в житті чогось досягти?

– Я завжди кажу, що не треба лінуватися, а постійно трудитися і розвиватися. Виконувати свою улюблену роботу на всі 100%. Крім того, її потрібно виконувати якісно. Наприклад, у нас у кав’ярні я можу робити все – чистити картоплю, мити посуд, прибирати, готова дати майстер-клас, як потрібно мити унітази і в будь-який момент показати персоналу, як потрібно працювати. Але зараз дуже важко знайти працівників, навіть якщо їм пропонується гідна заробітна плата.  Але найголовніше – кожній людині слід себе знайти у житті, бо роботу треба любити, інакше й виконувати її не захочеться. Я живу тим, чим займаюся, і щаслива, що маю улюблену справу. Перед тим як ми відкрили бістро, я взагалі не думала, що колись буду займатися чимось подібним, що працюватиму з продуктами, що в нас буде гастрономія. Але коли потрібно було, то сама взяла книги і за 2 місяці вивчила все. Загалом було цікаво, тим зараз можу на рівні говорити зі своєю кухаркою, яка має 17-річний стаж роботи. Тобто для успіху треба не байдикувати, а працювати.

– У вас є мрія, пов’язана з улюбленою справою?

– Так. Поїхати на курс до Карен Тран, відомої талановитої флористки з США – на мою думку, весільного декоратора номер один у світі.  Крім того, хочу зробити круту локацію для виїзних церемоній  у Перечині. У мене для цього є вже  місце. Уявляю, якою вона буде. Знаходитиметься вона біля лісу, там буде альтанка і стільці, а головне – довкола унікальна закарпатська природа.

– Спасибі за розмову! Успіхів вам і хай усе задумане здійсниться!

Марина АЛДОН, газета «Неділя Закарпатські новини», ексклюзивно для zakarpatpost.net

Коментування вимкнено