Монах сказав закарпатці: «Невістка любить вашого сина і в неї під серцем дитя!»
Деколи матері намагаються нав’язати дітям власні думки і псують їм життя. Особливо це погано, коли мова йде про вибір партнера. У такому разі можна зіпсувати людині долю. І не раз траплялися випадки, коли син чи донька слухали матір а потім відчували себе нещасними, пише газета «Неділя Закарпатські новини».
Марія Пилип з Ужгорода сама виховувала сина. З чоловіком розлучилася, коли Андрієві було два роки. Він знайшов іншу, а жінка більше ніколи не вийшла заміж. Головним у житті для неї був син. Вона вважала, що все, що робить – тільки заради нього. Працювала на двох роботах, аби ні в чому не відмовляти дитині, собі мало що купувала, аби тільки син їв найсмачніше, одягався в найкраще.
Деколи вона нагадувала йому про це навіть маленьким. А коли хлопець виріс, закінчив університет, знайшов гідну роботу і вирішив одружитись, змиритися з його вибором жінка не могла.
Андрію було 25 років, а його обраниці – 35. Крім того, Лідія мала дитину від попереднього шлюбу. Марія підстерігала її на вулиці. Влаштовувала скандали, ходила до жінки на роботу в банк, при клієнтах обзивала шльондрою, погрожувала сину, що коли він обере Лідію, взагалі зречеться його.
Та її шантаж не допомагав. Пара твердо вирішила бути разом.
Знайомі відмовляли жінку від такої агресивної поведінки щодо синової обраниці, казали, що Ліда – хороша людина, просто в неї склалося життя так само, як і в Марії, але вона нікого не слухала.
А одного разу Андрій зібрав речі і пішов, сказавши матері, що житиме у коханої, якщо ж мати не захоче після цього спілкуватися з ним – то це її право. Хлопець стверджував, що як би там не було, він все одно любитиме матір і не триматиме на неї образи.
У Марії після цього стався серцевий напад і вона потрапила до лікарні. Усі не лише в палаті, але й у всьому медичному закладі знали її версію подій і співчували, бо, за словами жінки, вона виховала монстра, який ненавидить найріднішу людину і вирішив зв’язати життя з якоюсь непутньою старою гулящою жінкою, яка хитро використовує хлопця задля того, аби забезпечити власного сина.
Були й такі, хто намагався переконати ужгородку в тому, що, можливо, вона помиляється, адже у світі існує ще таке поняття, як любов, є не лише вигода. Та з такими більше вона навіть спілкуватися не хотіла.
Врешті-решт хтось порадив жінці поїхати на Тячівщину до одного монаха, який не лише допомагає людям під час хвороб, але й рятує їх молитвами під час складних життєвих обставин.
Марія вважала себе глибоко віруючою праведною людиною, тож і одразу після виписки з лікарні поїхала шукати благочестивого чоловіка з надією, що він розлучить Андрія з Лідією і з сином у неї буде все, як раніше.
Жінка відстояла службу, а коли нарешті у неї випала змога поговорити з духівником, почала викладати все, що було у неї на серці. Але відповідь монаха її шокувала.
«Не намагайтеся прожити життя сина, як своє! Це – його життя, а не ваше! Навіть якщо впаде, буде боляче, та він це запам’ятає!» – сказав він.
«Отче, як же так можна!» – закипіла жінка. – Ви так говорите через те, що у вас немає власних дітей! А я – мати! Я не можу цього допустити!»
«Заспокойтеся, – лагідно посміхнувся монах. – Я серцем відчуваю, що ваша невістка любить Андрія. Крім того, у неї під серцем від нього дитя!»
Марія більше говорити не могла. Вона тільки плакала. Подякувала за все і повернулася додому.
«Як таке може бути! Весь світ змовився проти мене!» – переконувала себе жінка.
Навіть монах, на чию підтримку вона так сподівалася, повівся не так, як їй хотілося.
Від хвилювання серце знову нагадало про себе – і Марія знову потрапила у лікарню. Як лише її трохи підлікували, прокололи, відкрапали, вона одразу ж взялася за своє – почала розповідати всім про невістку-аферистку та невдячного сліпого сина.
Усі в палаті знали все її життя до подробиць всього за кілька годин.
«А знаєте, ваша розповідь нагадала мені історію моєї молодшої сестри, тільки в неї усе з точністю майже до навпаки, – раптом сказала їй сусідка по ліжку, 40-річна Наталія. – П’ять років тому вона познайомилася з 20-річним хлопцем. Це було на дні народження мого чоловіка. Ми святкували у кафе, гостей було багато, я не дуже тоді звернула на це увагу. Ліда мала за плечима не дуже добрий досвід побудови стосунків, чоловік її покинув, одружившись із кращою подругою, поки вона заробляла гроші і їздила у відрядження. Він закрутив роман із Вірою, яка була в них вдома частою гостею. Сестра взагалі вирішила не впускати в життя більше жодного чоловіка. Тож залицяння молодого хлопця здавалися їй смішними і серйозно вона їх взагалі не сприймала, одразу казала: хочеш дружити – давай, але ні на що більше не сподівайся. І він погодився. Протягом трьох років він просто підтримував її, приходив побавитися з Максимом, лагодив, що потрібно у квартирі, навіть вигулював собаку. Ліда була йому дуже вдячною, але не робила жодних кроків назустріч, бо розуміла, яким би Андрій не був хорошим, рано чи пізно йому треба будувати власне щастя, зустрічатися з молодими дівчатами, ходити на побачення і врешті-решт, він же жива людина, займатися сексом, адже інтиму між ними увесь цей час не було. Але хлопець не здавався і не відступав. Сестра намагалася йому пояснити, що їй ніхто не потрібен, та він переконував, що чекатиме доти, поки вона не покохає його. І лише рік тому їхні стосунки перейшли на нову стадію – Ліда зрозуміла, що любить Андрія. Нещодавно вони вирішили жити разом і одружилися. Утім сестра не використовує свого молодого чоловіка, бо зараз він ніде не працює, гроші, які мав, вклав у бізнес, який прогорів. Живуть вони всі з того, що заробляє Лідія. А вона ще й вагітна. Тож не знаю, як буде далі, якщо Андрій не знайде роботу, а їй доведеться піти в декрет».
Марія слухала Наталію і не могла повірити своїм вухам. Так, вона розповідала про її Андрія. Усе сходилось, навіть імена ті ж.
«Невже це правда? – питала вона сама себе. – Боже мій! А я навіть вислухати їх обох не хотіла!»
Жінка розплакалась. Вона зізналася Наталії, що Андрій – це саме той хлопець, який став чоловіком її сестри і який живе за рахунок дружини.
Одразу ж після виписки з лікарні Марія вирішила піти до сина з невісткою просити вибачення. Їй дуже важко було наважитись на такий крок, адже мала дуже гордий і самовпевнений характер. Але все ж вона переступила через себе.
Зараз у родині Андрія все добре. Лідія народила донечку Дарину і виховує її бабуся Марія. Разом зі старшим онуком вони часто гуляють набережними. А Лідія з банку пішла. Разом із чоловіком вони відкрили власну справу і почувають себе дуже щасливими.
Марія УЖАНСЬКА, газета «Неділя Закарпатські новини», ексклюзивно для zakarpatpost.net
