Чому на Закарпатті ворожки робили імітацію спалення дитини
Про це у прес-центрі газети «Неділя Закарпатські новини» розповів етнограф, дослідник демонології і народної магії Закарпаття Василь КОРОЛЬ.
-Чи обряди, які проводили для лікування дітей відрізнялися від тих, які робили над дорослими?
-Так, відрізнялися, але основна ціль була одна – вилікувати людину. Залежно від того, хто це робив, як, у який час, що це була за хвороба, різнилися і методи роботи. Могли застосуватися різні варіації. Навіть до таких неймовірних, для сучасної людини, як саджання на хлібну лопату.
Це пов’язано з вірою в те, що певні жіночі демонічні істоти, що походять від дівчат, які померли до одруження і не мали своїх дітей, могли нібито підмінити дитину і щоб її вилікувати, робили імітацію спалення дитини. При цьому розкладалося багаття, дитину клали на лопату і нібито палили підмінену дитину. Тоді демонічна істота, аби вберегти свою дитину, повертала батькам справжню і відбувалося символічне перетворення дитини нечитавої на таку, яка буде хороша, буде їсти і буде слухняною. В іншому варіанті такого обряду дев’ять вдовиць пряли за ніч нитку, ткали полотно і шили невеликий одяг для дитини, яку поміняли. Особисто я записував цей варіант обряду серед українців в Мараморошському повіті Румунії.
Або, наприклад, міг бути простий біль у животі, який називали золотником. Тоді або читали різні замовляння, подібні лікування також доповнювали масажем, або дитину малу, коли казали, що в неї ринзя, перевертали так, щоб шлунок став на свої місце… також у поєднанні із замовляннями. Відповідно, до дорослої людини такі прийоми застосувати просто фізично було важко. Дорослим поєднували масаж із замовляннями і читали : «Золотнику, золотнику, ти великий воєвнику… і далі».
Мало також значення, про яку саме хворобу йде мова. Якщо лікування не було нагальним, то для цього підбирали спеціально час.
Якщо, звісно, мова йшла не про потин. Коли потяло, потрібно було лікувати одразу, оскільки вважалося, що якщо людина в такому стані переспить ніч, потин у неї проросте, наче дерево, у кров, кістки, у весь організм. Це чітко простежується за замовляннями, коли потин виганяють. Тоді його перераховують всюди, починаючи з голови, називаючи всі місця, де він міг би ще сховатися.
Якщо ж обряд був розтягнутий у часі, наприклад, потрібно було провести 3,9 чи 12 днів магічно лікувати, це в основному робилося увечері, коли заходило сонце. Це символізувало,що як сонце заходить, відходить кудись у незвіданий світ, разом із тим воно забирає хворобу. Й коли баїля примовляла на ту недугу, вона ніби з тим сонцем відправляла її геть у ту далечінь, де «когути не допівають, де птахи не долітають, де пси не догавкують…»
