30-річний закарпатець, раніше судимий за вбивство матері, позбавив життя і двох співмешканок

[Total: 0    Average: 0/5]

Продовження

Усе почалося ще у 2014 році, але вирок вбивці винесли лише нещодавно. А тоді, повернувшись із місць позбавлення волі, мешканець села Руська Кучава Мукачівського району познайомився з жінкою і почав із нею разом жити. У в’язниці молодик сидів за те, що побив рідну матір так, що вона померла. Тож агресивний норов тюремні нари не приборкали, навпаки… він став ще більш нервовим і дозволяв собі піднімати руку на тих, хто смів висловлювати свою думку, яка відрізнялася від його особистої, пише газета «Неділя Закарпатські новини».

Так склалося, що поліція спочатку дізналася про останнє вбивство, яке закарпатець скоїв у 2016 році.  Про зникнення жінки тоді заявила знайома потерпілої. Невдовзі правоохоронці знайшли труп і встановили, що нещасна померла через те, що співмешканець бив її руками та ногами по різних частинах тіла. А під час допиту їм вдалося розкрити і ще одне вбивство, скоєне ним раніше.

Тримаючи жінку за волосся, молодик відволік її у безлюдне місце та вбив, а труп накрив гілками, щоб ніхто не побачив

28 червня 2016 року опівдні Іван був у своєму саду, що в урочищі Кучава неподалік села Руська Кучава Мукачівського району, разом із Катериною (імена  із етичних міркувань замінено).

Чоловік перед тим добряче хильнув оковитої, тож поводився агресивно, як завжди, коли випивав. Між ним та співмешканкою розгорівся конфлікт. Катя намагалася втекти від оскаженілого чоловіка. Але їй не вдалося. Іван її наздогнав та, тримаючи за волосся, відволік  її у безлюдне місце, подалі від дороги. Там почав її щосили бити. Гамселив кулаком по голові. Жінка не втрималась на ногах і впала.

Та це ще більше розлютило Івана. Він зайшов у азарт і почав бити її в груди та живіт.

Як зазначено у висновку судово-медичної експертизи, на тілі жертви тупі травми голови та грудної клітки, забій головного мозку, множинні переломи ребер, забій лівої нирки, легень, розвиток  травматичного шоку та набряку-набухання головного мозку, від чого жінка й померла на місці події.

Оскільки вбивство Оксани легко зійшло чоловікові з рук, він, зрозумівши, що Катерина мертва, і цього разу вирішив приховати сліди злочину і надалі безкарно гуляти собі на волі. Тож, аби приховати сліди, він накрив труп гілками, а сам втік додому. Але не з порожніми руками. Перед тим зняв з жінки золоті прикраси, які згодом здав у ломбард за 1346 гривень, які використав для власних потреб.

Під час судового засідання закарпатець у вбивстві не зізнався, провину визнав лише в тому, що вкрав золото та бив співмешканку.

Ось що він розповів:

«Зранку 28 червня 2016 року разом з Катериною та сусідкою ми пішли у сад за сливами. Там випили горілки, після чого жінки пішли збирати сливи, а я, оскільки був п’яним, бо ще зранку пив горілку вдома, приліг на траву. Каті це не сподобалося. Вона почала пред’являти мені претензії, між нами розгорілася сварка. Я рознервувався і почав її бити по тілу та в ділянку голови. Скільки разів – не можу пригадати. Пам’ятаю лише, що вона впала на стежці і не ворушилася. Тим часом я відійшов, сів неподалік на землю і почав її чекати, думав, що вона сердиться, тому не бажає вставати. Згодом задрімав. Коли прокинувся, Катерина знаходилася на тому ж місці, де й раніше. Підійшовши до неї,  я почав трусити її, але вона тільки видала хрип. Я злякався, почав слухати, чи б’ється її серце. Воно не билося. Тоді я зрозумів, що вона померла. Після цього я зняв із Каті сережки та обручку, прикрив її тіло гілками та пішов. Дорогою додому зайшов до знайомого, де випив стакан вина. Наступного дня зранку пішов до товариша  та попросив його здати золоті вироби в ломбард, оскільки сам не мав паспорта. Він погодився, і ми разом поїхали в Мукачево. Через декілька днів, коли я повертався з Мукачева на автобусі, мене затримали працівники поліції».

Знайомий Івана підтвердив, що справді разом із ним здавав ювелірні вироби у ломбард, та повідомив ще деякі цікаві деталі:

«Того літа в один із червневих днів ми із сином пішли на рибалку. Дорогою я  зустрів Івана. Він просив гроші і стверджував, що вони йому потрібні для того, аби придбати ліки хворій дружині. Переконував, що вона дуже погано почувається. Я відмовив. Тоді він сказав, що має золото і може його продати. Я запропонував піти до мого батька, який мешкав через два будинки і мав кошти. Він купив сережки і каблучку за 70 гривень. Після цього запропонував Івану, аби він спочатку поїхав у Ракошино придбати ліки, а потім піти до однієї жінки та за гроші поколоти у неї дрова. Так і було. Вони разом покололи «метр» дров, а за кошти, які заробили, Іван знову викупив золото в батька. Того ж дня ми  разом поїхали в Мукачево, де я на прохання Івана здав золото у ломбард надавши свій паспорт, а гроші (приблизно 1700 гривень) віддав йому. Після цього ми зайшли у кафе, випили горілки і каву та пішли до автовокзалу».

Родичка Івана, яка знала і його попередню співмешканку, на суді засвідчила, що прожив він разом із Катею усього 8 місяців.

«Коли вона зникла, мені  зателефонувала її сваха та повідомила, що Катерини немає три дні. Тому ми відразу викликали працівників поліції, які, власне, і знайшли тіло у саду», – наголосила вона.

У якості свідка на судове засідання викликали і жінку, яка разом із Катею та Іваном збирала в саду сливи.

«У кінці червня 2016 року ми пішли в сад. Коли прийшли, випили горілки. Ми з Катею почали працювати, а Іван ліг спати. Через це між ними почалася сварка.  Чоловік ображав її, і мені було неприємно, тож я пішла геть, бо не хотіла втручатися. Більше Катерину не бачила живою. Наступного дня я зустріла Івана. Він сказав, що жінка повернулася до себе додому», – пояснила вона.

Івана затримали через три дні після вбивства. Лише тоді знайомі звернулися до поліції.

Труп Катерини виявив службовий собака. Поверх тіла було накидано гілки із зів’ялим листям, а неподалік лежала пара гумових капців.

Суд визнав Івана винним у подвійному вбивстві і засудив його до 15 років позбавлення волі.

Марина АЛДОН, газета «Неділя Закарпатські новини», ексклюзивно для zakarpatpost.net

Прокоментуй!
(Обов’язково)
(Обов’язково, не публікується)