На Закарпатті в теніс грали вже на початку 1890-х
У видавництві «Карпати» побачила світ книга «Закарпатський теніс від витоків до наших днів»
Її автори – Василь Гаджега (ветеран спортивної журналістики, голова Закарпатської асоціації спортивних журналістів), Ілля Гулянич (двічі очолював обласну федерацію тенісу), Іван Маріонда (завідувач кафедри фізичного виховання УжНУ), Михайло Молнар (доцент названої кафедри). Це взагалі перша в Україні книжка, присвячена історії вітчизняного тенісу і десь двадцята з історії закарпатського спорту (першою була «Закарпаття у спортивному вимірі» В.Федака, а відтак – різні видання про футбол, волейбол, гандбол, шахи, спорт в окремих районах) , пише газета «Неділя Закарпатські новини».
288-сторінкова книжка містить зо дві сотні фотографій – чорно-білих і кольорових, їх надали чимало ветеранів тенісу. Тут подано список 88 майстрів і кандидатів у майстри спорту, що захищали честь області. Укладено список 16 лідерів, що від 1892 року по наші дні очолювали тенісну спільноту краю (від 1946 року – Федерацію тенісу Закарпаття).
Корені тенісу – у середньовічній Франції. Принаймні, ще Людовик ХІ регламентував виготовлення тенісних м’ячів – лише зі шкіри і з вовною усередині. Практично відразу це був спорт і для чоловіків, і для жінок, у нього грали ченці, аристократи, студенти. До кінця XVI ст. у Парижі було 250 кортів. По всій Франції у 1604 році кортів було більше, ніж церков. А вже у 1874 році в Англії започатковано лаун-теніс (на траві), тоді же почалась кодифікація правил. 1877 року пройшов перший турнір в Уімблдоні.
На сучасні українські землі теніс прийшов на початку 1890-х практично одночасно до Одеси, на Галичину і Закарпаття. Наприкінці 1892 року ужгородський голова Мігай Фінцицький (його будинок на вулиці Духновича позначено меморіальною дошкою) виділив гімназії 4 гектари землі в районі нинішніх 10-ї і 11-ї шкіл під спортивний майданчик. Найпершим через кілька місяців розбито саме тенісний корт. Хрещеними батьками закарпатського тенісу вважають Іштвана Медрецького і Е.Тагія.
Перший етап тенісної історії краю припадає на австро-угорську, чехословацьку і гортіївську добу. Вже у 1894 році на корті однієї з мукачівських шкіл відбувся чемпіонат тенісистів з Березького і сусідніх комітатів. Від цієї дати і ведуть історію тенісу у масштабах цілого краю, тож книжку присвячено його 125-річчю. А в 1902 році начальник мукачівського гарнізону Олояш Олшоміцький створив перше у краї Тенісне і крокетне товариство. Основними учасниками були інженери і працівники пивзаводу графа Шенборна. Аналогічне товариство у Виноградові в 1898 році заснував граф Перені. У 1904 році було таке створено і в Ужгороді, воно відразу провело 20-21 серпня комітатський турнір за участю також гостей з Відня, Будапешта, Дебрецена, Мішкольца – усього 50 спортсменів. У 1908 році було відкрито корти у Рахові і Солотвині. З 1922 року проводилися регулярні чемпіонати Підкарпатської Русі.
Другий етап закарпатського тенісу (1944 – 1960) автори назвали «періодом тріумфів». Піонерами радянського тенісу тут були В.Шуфрич, Е.Ковач, Н.Гоняк, О.Пайкош, Й.Гагер, Й.Яношевський, Т.Негер. У 1946 році наша команда вперше була на чемпіонаті Україні, де взяла 5 призових місць, хоча хлопці уперше грали в критому приміщенні. Згодом, у 1947 році Б.Набиванець і Й.Яношевський стали чемпіонами УРСР серед юнаків. Відтак закарпатці не раз ставали чемпіонами у різних категоріях.
Третій етап (1970 – 1990) названо «періодом сталого розвитку». У середині 1980-х в Ужгороді здано спортивний комплекс «Юність» з його тенісними кортами. Авантюрну історію цього напівлегального будівництва за сприяння тодішніх мера Ужгорода Еміла Поповича й очільника області Генріха Бандровського подано особливо захоплююче. Саме там відбулися останні серйозні змагання з тенісу на Закарпатті 1989 – 1990 років.
Четвертий етап позначено як «період розчарувань і надій». Спершу був відносний застій (1991 – 1998), відтак адаптація до нових реалій, спроби вирішення накопичених проблем (1999 – 2002), модернізація галузі (2003 – 2013) і кардинальна зміна у ставленні до тенісу, коли намітилося його відродження (від 2014).
Також міститься кількадесят нарисів-портретів закарпатських тенісистів. Найперший серед них – Йосип Гагер. Про нього легендарний Микола Озеров (ще до того, як стати телекоментатором, був 5-разовим чемпіоном СРСР з тенісу) сказав: «Хто не бачив гри Гагера, той не бачив справжнього тенісу». Чимало сторінок присвячено тенісній династії Мозерів з Мукачева. Окремий нарис – про єдиного на Закарпатті тенісного майстра спорту міжнародного класу Йосифа Крочка і його династію. Є розділ про родину Єгорових. Далі – про Валерію Шуфрич-Баркас і її династію. Її онук Нестор Шуфрич зайняв третє місце на турнірі Верховної Ради. Ще є нариси про Степана Сербайла, Йосипа Яношевського, Йосипа Надя, Шарлотту Вешелені, Катерину Мечей, Габріелу Белені, Лесю Білак, Аттілу Мигалка, Юрія Гомбоша та інших. Знаний газетяр Сергій Ваш неодноразово перемагав на різних журналістських змаганнях. Наостанок охарактеризовано юних майстрів великої ракетки.
Дана книжка однозначно сприятиме відродженню славних традицій закарпатського тенісу, можливо, навіть започаткуванню п’ятого етапу його історії.
Сергій ФЕДАКА, газета «Неділя Закарпатські новини», ексклюзивно для zakarpatpost.net
