АНОНС. Що закарпатська баба Анця вночі на кладовищі із таксистом робила
Почула баба Анця, що в Ужгороді пам’ятник жертвам Голодоморів не збираються переносити на Кальварію. Розсердило це її, пише газета «Неділя Закарпатські новини».
– Фрас би їх взяв, із тими депутатами! Люди два раз голосовали, оби тот кусок гуна забрали. Я виділа того монстра, лем хрестимлася коло нього, бо боямлася проходити. А они го лишили! Уверли на нього 4,5 міліону, просрали наші гроші, ліпше би штосчь позитивноє для вароша зробили, оби всіх надихало, а не вбивало. Мертвим уже й так всьо равно. Я в Кийові виділа пам’ятним тим, што з голоду повмирали, так там дійсно файний. Там даже музей є. А в нас курям та качатам на сміх тот скульптор зліпив якоєсь чудовище, не пам’ятник, а прівідєніє! Маріє Божа! Як за ото мож було ще й гроші взяти! Ні стида. Ні совісті! Та ун осквернив сяту честь тих невинно убитих сталінським режимом люди! Чим ун думав,коли ото робив?
– Што, мамко, бурмочеш си пуд нус? – побачивши невдоволення старої спитав син.
– Пак сусідка Пірошка каже, што монстра з набережної так і не заберут! Йой, грум би луснув у тих, ко го там поклав! Пак ото не пам’ятник, а плод хворої голови того, ко го вчинив! – сердито відповіла вона.
– А ти знаєш, што ото чудовище ще й світится уночи? – поцікавився син.
– Як? Што, ще й електрику до нього підключили? А в нас на вулици і один стовп не покладут, темно, ги в чорта в гузици, а того непонятно што ще ся й світит? А ти удкідь знаєш?
– Я в газеті «Неділя Закарпатські новини» читав. Там ще й фотка була.
– Ану укажи ми!
– Не вкажу ти, бо тої газети вже ниє. Я її позичив Петрови, бо тоже просив почитати… но та ун ї так і не вернув.
– Но не біда. Я поїду вночи у варош і сама попозераю, на свої очи увижу. Лем сятої води з собов возьму, оби го пулляти перед тим, як ся наближати буду. Бо страшно даже вдинь пудходити, – знервовано вирішила для себе баба Анця.
Стара знала, що маршрутки посеред ночі не їздять, тож вирішила взяти таксі.
– Раз на світі жию. Ради такого і гроші не пошкодую! – знову поринула вона у роздуми. – Я си гроши зароблю. Продам пак на Корятовича яйця, творог, сметанку, мало шовдаря, мало парадичок, мало пасулі, кугута заріжу… Но на тото чудо-юдо мушу попопзерати в темноті. Світится ото! Дороги не правлені, у нас на всьо село два електричні стовпи, а они монстра пудсвітили! Слов не маю! Гомбиця би їх убила! Корела би їх взяла! Душив би їх нечистий! І на Кальварію поїду, хочу і ото місто видіти, куди мали тот пам’ятник перенести. Аж уд того ся чудовища не напужу, та што ся уд мертвих бояти!
Коли стемніло, зателефонувала баба Анця у службу таксі. Приїхала машина. Водій питає, куди її везти.
Як доїхала баба до Ужгорода. Яку реакцію в неї викликав пам’ятник. Чи пішла на кладовище?
Про це та багато-багато іншого читайте у свіжому номері газети «Неділя Закарпатські новини».
Купуйте свіжий номер газети «Неділя Закарпатські новини» у кіосках або передплачуйте на своїй пошті!
У продажу із 14 червня.
