Чи готові закарпатські чоловіки відкрито говорити про свої сексуальні проблеми
Лікар-уролог та сексопатолог розповів про те, скільки чоловікам потрібно сексу, чи варто збільшувати статевий орган і чи шкідливо утримуватися від близькості
Чомусь про секс більш відверто говорять сучасні жінки, ніж чоловіки. Представники сильної статі часто соромляться озвучувати свої проблеми і скоріше йдуть говорити про них знахарю, ніж спеціалісту, від якого чекають чудодійного і миттєвого вирішення всіх інтимних неприємностей. У той же час деякі чоловіки просто цикляться на близькості….
Тож скільки сексу повинно бути в нашому житті? Чи шкідливо чоловікам утримуватися? Чи можна збільшити статевий орган за допомогою кремів, ботоксу та інших розрекламованих засобів? Чи варто вживати препарати для збудження протягом тривалого часу?
Про це та інше у прес-центрі газети «Неділя Закарпатські новини» ми говорили з лікарем-урологом, андрологом та сексопатологом Олегом ЧЕРНИЧЕНКОМ.
Раніше відома формула «в Радянському Союзі сексу немає» приводила до того, що про тему чоловічого здоров’я було прийнято відмовчуватися. І взагалі, урологічні проблеми довгий час вважалися ганебними. А як справи йдуть зараз? Чи відкрито приходять до вас чоловіки? Чи готові вони з легкістю говорити про проблеми?
У радянські часи я не працював, тому говорити про них не буду. Але закритість людей у цьому плані сьогодні є. Часто до уролога записують своїх чоловіків жінки. Наприклад, я працюю в приватній клініці «ПлюсМед» і туди на рецепцію часто телефонують саме жінки. Буває й таке, що приходить пацієнт, я його питаю, що турбує, а він не знає пояснити і каже: «Вибачте, я зараз подзвоню дружині й вона пояснить». Але проблеми у закарпатців є не лише з потенцією. У старшого покоління є труднощі з сечовипусканням, у них порушений відтік сечі, вони довго терплять, не звертаються до уролога й приходять уже в крайньому випадку, коли сеча перестає виводиться на фоні того, що в них прогресує аденома простати… і тоді вони екстрено потрапляють вже в ургентну лікарню, де необхідно їх лікувати не медикаментозно, а проводити оперативне втручання. Тож якби наші люди до лікарів зверталися вчасно, кількість таких випадків суттєво зменшилася б.
