Закарпатські роми використовують дітей для жебракування та проклинають киян
Киян атакують закарпатські роми. Жінки з дітьми на руках, з малюками у візочках нав’язливо чіпляються до перехожих і просять гроші, кажуть, що дитина голодна, давно не їла. Якщо хтось не дає, проклинають. Далеко чути закарпатську говірку і їхні крики.
Для закарпатців таке є звичним явищем. Але кияни жахаються від набридливих жіночок. У їхніх очах Закарпаття асоціюється саме з такими прохачами.
При цьому найбільше страждають маленькі діти, яких жінки просто використовують у спеку в своїх цілях. Вони плачуть від спеки, але матері не дуже на це зважають. Часом їм дають пити заспокійливе, аби більше спали.
Вони давлять на жалість людей і кілька гривень їх не спиняє, просять до тих пір, поки або не отримають бажану суму, або поки їх просто не проженуть.
У столиці смаглявих закарпаток багато. Дехто справді працює, щось продає, щось виготовляє, але так роблять далеко не всі.
Деякі обступають людей з усіх боків, відволікають увагу і тим часом крадуть гроші. Людина не встигає оговтатись, як гаманця немає. А за крадійками вже й слід зник.
На жаль, фонди, які дають гроші на їхню соціальну адаптацію не знають, що насправді адаптовуються до суспільства лише певні представники громад, а всі інші й далі живуть за звичним сценарієм. Звісно, часто гроші добродійників використовуються зовсім не за призначенням. А навчити ромів працювати, заробляти собі на прожиття, гідно подивитись, а не паразитувати можна. І прикладом є меншини у Європі, де роми працюють, вчаться і майже нічим не відрізняються від інших.
У багатьох країнах жебракування взагалі заборонене і прохачів забирає поліція.
