АНОНС. Сповідь закарпатки: Я раділа, коли бачила невдачі подруги

Не часто люди зізнаються у подібних вчинках. Але мені дуже хочеться поговорити про такі речі, які все ще важким каменем лежать на моїй душі, пише популярна на Закарпатті газета «ПОРАДИ».

Моя найкраща подруга Світлана справді була мені завжди вірною – про таке можна тільки мріяти. Натомість я тихцем їй лиш заздрила. І причин для цього в мене було безліч! У неї ж батьки набагато заможніші, ніж мої.

Хоч Світлана ділилася зі мною дорогою косметикою і гарним одягом, я часто за її спиною пліткувала про неї.

А коли вона почала зустрічатися з Максом, я обмовляла її перед цим хлопцем – як тільки могла. Понавигадувала всілякі ситуації – ніби Світлана має його за ніщо  і він  у неї буде рабом.  Макс  у це вірив, бо невдовзі вони і справді розлучилися. Я ж на словах співчувала подрузі, а насправді раділа її невдачі.

– Як це гарно я все підготувала! – пишалася я собою.

Треба сказати, що про деякі такі от вчинки, які зовсім мене не прикрашали, Світлана навіть знала. Знала вона й про те, що я якось украла у неї перстень. Але одразу ж мені це й пробачила. І сказала, що я можу брати його собі, якщо він мені так подобається. Простила вона мені  і те, що я якось набрехала її батькам, ніби Світлана тікає з уроків і зустрічається з якимсь хлопцем.

Словом, я намагалася не проминули жодної нагоди, щоб не завдати їй ну бодай якоїсь маленької прикрості. І це мені завжди здавалося на відмінно. Я навіть була горда з того, що мені це так легко вдається, і не менше пишалася тим, що все мені так легко сходить із рук. Чим більше Світлана мені пробачала, тим ще більше мені хотілося завдати їй нових  клопотів.

Що ж відбувалося далі?