Традиції по-закарпатськи: хреститися біля кожного хреста, а потім напиватися і переїдати

[Total: 0    Average: 0/5]

Фестивалі можуть бути не алкогольними, але масовими, цікавими і загартовуючими

  • Більше цікавих новин читайте у газеті «Неділя Закарпатські новини»! Купуйте газету у кіосках Закарпаття!

Бограч, ковбаси, шашлики, вино, пиво, горілка – стандартний харчово-алкогольний набір більшості закарпатських фестивалів. Альтанки, запах перепаленого м’яса і спиртного уже стали своєрідною візитівкою подій, які презентує наш край. Гості не здивовані. Місцевим меню набридло. Дітям сумно і немає чим зайнятись, пише газета «Неділя Закарпатські новини».

І проводиться чимало таких фестивалів саме під час посту перед великими релігійними святами, коли переїдати та напиватися теоретично гріх. Але на практиці побожні закарпатці часто не мають почуття міри. Та то й не дивно, адже, бачачи перед собою море, чи можна не зануритися у воду в спеку? Спокуса – страшне почуття!

Але ж наші земляки, принаймні більшість, можуть годинами розповідати про свою побожність, хрестяться біля кожного хреста, ходять до церкви і вихваляються пісним меню вдома.

Тож чому тоді на фестивалях люди про все забувають? Тому що як та вдавана побожність часто не відповідає дійсності, так і організатори не думають про здоров’я людей,  пропонують гостям жирні м’ясні наїдки, смажені, багаті на спеції страви.

Про здоров’я на таких заходах нерідко забувають навіть ті, хто робить перші кроки до серйозних змін у своєму житті.

Хіба це добрі традиції? Хіба їх треба пропагувати та насаджувати іншим? Хіба не можна придумати нові, більш позитивні та правильні? Невже наша область, яка всіляко заявляє, що на Закарпатті  найбільше в Україні гастрономічних фестів, здатна лише на такі примітивні заходи? Адже всі вони майже однакові, змінюються, як правило, лише сценарії, ведучі  і місце проведення, а набір страв залишається одним і тим же.

Однак нещодавно Ужгород довів, що цікаві, захоплюючі і дуже багатолюдні  події можна проводити й зовсім по-іншому, що традиції можуть бути не згубними, не негативними, а корисними, які варто наслідувати.

Мова йде про останню Ужгородську регату.

Що ж у ній було незвичного? Передусім сама подія. Стільки учасників та глядачів столиця Закарпаття ще не бачила! На саморобних суднах плавали і діти від трьох років і дорослі, декому з учасників було за 50. Цікаво було всім, навіть тим, хто спостерігав за річковою флотилією з набережних, із мостів та із води.

Розмах регати був просто вражаючим. Тут можна було втілити в життя найсміливіші фантазії. Сплавлялися Ужем відчайдухи і на бруківці, і на шматках пінопласту, і на човнах, і на дерев’яних плотах, і на надувних матрацах, і на катамаранах. Були там і упирі, і русалки, і пірати, і всілякі чудовиська, і закарпатські босоркані, і навіть рогаті чортики та чортиці. Отже, кожен міг проявити себе, повеселити оточуючих, порадіти за себе та свою команду.

А це – уже не просто традиційна гостина, а можливість активно відпочити у вихідний.

Крім того, подія була ще й своєрідною екологічною акцією. Перед початком запливу річку вичистили від пластику, корчаків, гілок дерев та усілякого непотребу. Просто в інший час таке майже ніколи не робиться.

Тобто, як бачимо, ще один плюс.

Та найголовнішою перевагою подібних подій є інше – спорт, загартовування, здоровий спосіб життя. Адже занурювалися у воду навіть ті, хто традиційно на річці не плаває, інакше подолати мілководдя часом просто було неможливо. А дітлахи біля своїх флотилій ще й пірнали, вплав наздоганяли їх і веселились. Загалом на обличчях сяяли вдоволені посмішки, адже таке цікаве проведення часу не може не подобатись.

І ще один важливий нюанс. Регата не була гастронічним фестивалем. Хоч на фініші можна було й поїсти, і випити, але більшість вживали просту воду і, на великий подив, бограчем там і не пахло.

Виходить, що розважатись і фестивалити закарпатці вміють по-справжньому, правильно і при цьому адреналіну нікому не бракує.

Тож аби зробити наш край дійсно туристичним, аби залучити більше гостей, подібні акції треба проводити частіше. Нічого подібного дійсно немає ніде в Україні! А це – смілива заявка на те, аби регата стала не лише всезакарпатською, але й всеукраїнською!

Тим більше що вона пропагує правильні цінності і здоровий спосіб життя, тобто є корисною для кожного.

Марина АЛДОН, газета «Неділя Закарпатські новини», ексклюзивно для zakarpatpost.net

Comments are closed.