Чому американські соцмережі “не бачать” збоченців та сепаратистів

[Total: 0    Average: 0/5]

Видалення публікацій зі сторінки, заборона на поширення матеріалів, блокування акаунту на кілька днів, а то й назавжди. Багато хто з тих, хто активно користується соцмережами, зіштовхувався з подібним. Чи справді в Інтернеті панує свобода? Чи обмежуються права користувачів? Чи можна ділитися інформацією про все, крім того, що не заборонено законом? Саме це й з’ясовувала газета «Неділя Закарпатські новини».

  • Більше цікавих новин читайте у газеті «Неділя Закарпатські новини»! Купуйте газету у кіосках Закарпаття!

Чому ж блокують дописи?

У соцмережах встановлено певні стандарти спільноти, у яких зазначено, що не можна поширювати сцени насилля, порно, сіяти міжконфесійну та міжнаціональну ворожнечу. Загалом у правилах виділено півтора десятка заборонених категорій. Але справа зовсім не в них, бо пояснити докладно, яке «порушення» було скоєно, не можуть навіть довідкові служби соцмереж. Усі поняття абстрактні і розмиті.

Тож у чому тоді причина? Дивно, але на сторінці газети «Неділя Закарпатські новини» протягом кількох днів не можна було оприлюднити навіть фото. Таке траплялося не один раз.  Світлина з мальовничим краєвидом нашого краю зникала одразу через кілька секунд після публікації. За що ж американські соцмережі так не люблять закарпатські гори? Адже фото карпатського пейзажу було розцінено як таке, що порушує стандарти спільноти… при тому що воно унікальне, високої якості, зроблене особисто нашим журналістом, не взяте з пошукових систем і жодним чином не можу порушувати  чиїсь ав- торські права.

І  чому при цьому ніхто не блокує збоченців, які чіпляються та розбещують закарпатських дітей через приватні повідомлення? Де логіка? Не зрозуміло!

Чому навіть після скарг не блокуються сторінки тих, хто сіє в області ідеї сепаратизму і міжнаціональної ворожнечі, хто поширює дописи провокативного характеру про українську армію, хто обливає брудом українську мову, хто виставляє фото з полювання із вбитими часто червонокнижними тваринами, хто врешті-решт видає чужі думки за власні?

Крім того, нещодавно нам написала наша постійна читачка про на те, що її заблокували на місяць через матеріал, опублікований три роки тому, у якому йшлося про гей-парад. Однак допис був чисто інформативним і жодного заклику стати його учасником або осуду тих, хто вирішив до нього долучитися, не було. Жінка протягом двох тижнів вела з адміністрацією листування і врешті-решт її таки розблокували.

Отже, незрозуміло якось, для чого тоді створено соцмережі, якщо правила гри суворо регламентуються монополістом, а права користувачів усіляко обмежуються? Де тоді свобода, про яку так люблять говорити адміністратори? Де турбота про користувачів? Де вільний Інтернет, коли записи видаляються без попередження?

Де ті захмарні огляди публікацій, які вказують лічильники, коли реальних переходів на сайти з соцмереж одиниці? А лічильники при цьому показують просто космічні цифри, підкреслюючи ефективність, яка насправді є лише мильною бульбашкою.

Крім того, коли виставляєш у себе на особистій сторінці допис, його можуть не помітити не лише незнайомі люди, але й ті, хто значиться в числі друзів. Він може взагалі бути прихованим, тобто не показуватися у стрічці без відома того, хто його оприлюднив. Завдяки спеціальному алгоритму записи фільтруються і показуються в першу чергу лише тим, хто лайкає (натискає кнопку «вподобати»)  дописувача, або в профілі якого вказані спільні з ним зацікавлення. Щоб повідомлення помітила більша кількість людей, потрібно запустити рекламу. А це – вже за гроші.

zakarpatpost.net

Comments are closed.