Як ужгородська Морішка зцілила безнадійно хвору дитину
В Ужгороді є дивна місцина, де можна напитися чистої джерельної води, відключитися від щоденних справ і просто поспілкуватися з природою.
- Більше цікавих новин читайте у газеті «Неділя Закарпатські новини»! Купуйте газету у кіосках Закарпаття!
Серед густого лісу в районі «Шахта» знаходиться маловідома слабомінералізована криниця.
Хоч знають про неї далеко не всі, але біля неї часто людно. Ужгородці добираються до цього затишного містечка, аби ковтнути чистої та прохолодної живильної вологи.
Дехто приходить пішки, дехто – їде на автомобілі. Дістатися до джерела можна як через ліс у районі Шахта, так і з Собранецької через вулиці Ерделі та Далеку, яка проходить через значну частину старого кладовища, яке називають Кальварією. Дорога пролягає через житловий масив і впирається в криницю. Саме в кінці вулиці Далекої і знаходиться далеке джерело.
Кажуть, що вода, яка пробивається з глибин, містить у собі срібло та інші корисні мінерали. Отже, її можна довго зберігати і вона не псується. Саме срібло надає їй таких унікальних якостей.
Саме через це вона очищається та в ній немає шкідливих мікроорганізмів.
Спочатку вода била ключем просто з-під землі. Згодом працівники коньячного заводу вдосконалили систему протікання, провівши трубу. Сьогодні криничні води течуть саме через неї. Зараз за джерелом доглядають.
А в 60-х роках криницю місцеві називали Бігар Морішка. Її водою лікували різні запалення. Як розповіла газеті «Неділя Закарпатські новини» постійна читачка, у 1942 році їй у пологовому будинку на Капушанській занесли стафілокок і прабабуся вилікувала її водою з джерела на Шахті. У той час про антибіотики не знали і люди оздоровлювалися за допомогою сил природи.
Криницю названо на честь дівчини, яку звали Марія. Прізвище в неї було Бігар. Водойма знаходилася у дворі її батьків. Батько Морішки був архітектором, а мама – медсестрою. Мала Марійка була хворобливою і чим тільки мама не лікувала доньку, але марно. Дитину болів шлунок, ліки не допомагали. Пила вона тільки козяче молоко. Воно вважалося дуже поживним і цілющим, але вилікуватися він болю в животі не допомагало все одно. Батьки вже не знали до кого звертатись і що робити. Згодом від молока дитину почало нудити і вона навідріз відмовилася вживати його взагалі. Над криницею висіло відро і дівчинка сама почала собі набирати води. Пила її щоразу, коли відчувала спрагу. І раптом їй почало ставати краще. Недуга поволі відступила. Мама дивувалася, в чому справа і дочка розповіла, що самопочуття в неї почало покращуватися після того, як вона перестала вживати молоко й почала пити просту джерельну воду з криниці, яка знаходилася у їхньому дворі. Згодом про випадок дізналися всі сусіди і охочих набрати живильної вологи ставало все більше.
Зараз біля криниці часто людно. Туди приїжджають з посудинами для води з різних куточків міста. Набирають вроду з джерела не лише ужгородці, але й мешканці сусідніх областей, які дізналися про унікальні властивості криниці.
Зараз як саму криницю, так і територію біля неї облагороджено, висаджено квіти, над джерелом побудували дерев’яний колодязь і повісили табличку: «Шануйте цю красу, оберігайте, примножуйте її, а не вбивайте».
Біля криниці є чашки, лійки. Приємно, що за нею постійно доглядають і вона приведена до ладу найкраще із усіх природних джерел в Ужгороді.
