Чому закарпатці в соцмережах стають жертвами диктатури
При цьому, 70 відсотків користувачів цікавить тільки порно
- Подавайте оголошення у газету «Закарпатські оголошення» 050 222-50-50
Видалення публікацій зі сторінки, заборона на поширення матеріалів, блокування акаунту на кілька днів, а той й назавжди. Багато хто з тих, хто активно користується соцмережами, зіштовхувався з подібним. Чи справді в Інтернеті панує свобода? Чи обмежуються права користувачів? Чи можна ділитися інформацією про все, крім того, що не заборонено законом? Саме це й з’ясовувала газета «Неділя Закарпатські новини».
Ласкаво просимо в країну диктатури
Соцмережі – це ціла імперія, країна, в якій є свої правителі, наближені до них та люди, не посвячені у справи тієї маленької когорти, яка й натискає на важелі впливу і диктує свої правила. Це країна не демократична, а, скоріше, тоталітарна, адже в ній лише говориться про свободу, насправді ж усі змушені коритися невідомим і сильно заплутаним законам.
«А щоб тебе чорт побрав!», «Дістало все, знову щось не так!», «Чому не відкривається моя сторінка!» – скільки емоційних, образливих і сердитих вигуків щодня лунає на адресу цієї імперії зла! Люди з’ясовують стосунки, шукають правди, пишуть адміністраторам, але практично ніколи не добиваються справедливості.
Після заборони російських соцмереж багато хто з закарпатців створив акаунти у відомих американських. Хоча у більшості з тих, хто проводить багато часу в Інтернеті, сторінки були там і раніше. Що роблять там наші земляки? Дехто просто спілкується з родичами та друзями через особисті повідомлення, дехто перепоширює афоризми відомих людей, дехто виставляє фото чи відео. Зовсім мала частка шукає корисну для себе інформацію, розвивається, вдосконалюється.
Чи хтось став розумнішим від багатогодинного зависання у соцмережах? Чи багато грошей заробив від лайкання чужих записів? Чи став щасливішим від того, що має майже 5 тисяч друзів, більшість із яких навіть не знає не те що в очі, а навіть поняття не має, хто вони такі?
Багато шуму, а користі насправді ніякої… або її просто мінімум. Популярність соцмереж є більш штучною, ніж реальною. Це – такий собі рекламний хід самих правителів цих імперій, аби створити ажіотаж і прибільшити власну роль.
Вчені стверджують, що надмірна залежність від Інтернету погіршує пам’ять, сон, настрій, викликає стреси, депресії, погіршує стосунки з реальними друзями, знайомими, партнерами. Зараз залежність від соцмереж навіть лікують так само, як наркоманію, навчають, як її позбутися. Дехто так захоплюється веденням власних сторінок у віртуальному просторі, що реальне життя перестає взагалі цікавити, а власний акаунт стає головною цінністю. Таких людей небагато, але вони є. Про це теж варто пам’ятати.
Крім того, часто нейтральний запис на особистій сторінці перетворюється на майданчик для злиття негативу так званих френдів, або тих людей, які нібито є друзями, а насправді шукають місце, де можна вихлюпнути на когось бруд, обізвати, образити, навіть обматюкати. Віртуальне цькування зараз набагато поширеніше, ніж реальне. Крім того, в Інтернеті непоодинокими є й випадки шантажу, погроз та інших засобів впливу на жертву.
Адже не секрет, що в соцмережах можна зареєструватися під будь-яким вигаданим іменем (не обов’язково – справжнім), встановити замість власної світлини фото чужої людини і з цієї сторінки без особистої відповідальності за свої слова писати в’їдливі коментарі, здійснювати прихований або й взагалі відкритий тиск чи психологічну атаку на іншу людину.
