Як они п’ют, оті алкоголіки! Пензію уд каждого з них жони забирают, а они всьо равно находять гроші
Ображена після п’янки діда стара сіла на диван і почала сама собі бубоніти:
- Живі історії, більше ексклюзивних новин читай тільки у газеті «Неділя Закарпатські новини». Купи газету у кіоску або передплати на своїй пошті. Індекс: 09653
«Як они п’ют, оті алкоголіки! Пензію уд каждого з них жони забирают, а они всьо равно находять гроші».
«А ми на бороду береме!» – засміявся старий.
«На яку ще бороду? Удкідь у тебе борода? Та ти даже вуста не маєш! Лисоє в тя лице, як моя гузиця! Яким лисим і тупим мамка тя усрала, таким і лишивисся!»
«Ти мою мамку лиши! Прощена би була, она мене добре воспитала! Тупа ти, аж не знаєш, што ото брати у бовті на бороду!»
«Я детективом стану, я розслєдованіє проведу. Я вас усіх на чисту воду уведу!» – психувала баба Анця.
«Не парься! Я ти сам усьо уповім. Кой не маєш гроши, ідеш до Мигаля у бовт і береш, што ти треба… задарь. Они товар коло твого імені у зошит записуют, а дале коли в тя ся гроші появляют, ти їм просто верташ! Вот і всьий секрет! Но і ко з нас тупий? Ти ся кой на світ уродила, мати ти начала на собі волося скубсти на всьих містах, казала: «Што есе за монстр такий! Писок у ниї май великий, кой го роззявит, як моя палачінтовка!»
«Чекай, чекай, ти п’яницьо! Займу я ся вами! Усьо розслідую, де ви час проводите, де бухаєте і де ваша совість діваєся, кой фляшку перед собов видите!»
«Йой… за совість хоть не кажи. Вот нині. Наприклад… проходивим коло кумової хажі… Звідат ня внутрєнньий голос: «Зайдеш?» Я йому кажу: «Нєт!». Він ня звідат: «Зашто?» Я отвічаю: «Бо кум покладе самогонку, погарчики, закусочку вчинит… Не удержу. Нап’юся!» Совість ми каже: «Правильно, іди си думу!» А я подумав, подумав і кажу: «Но нєт. Думу іди ти. А я всьотаки до кума зайду!»
«Ага. І так каждий раз! Того тижня із Цильом так напилисьтеся, што син тя упуночи у торбонці думу притручав, у понеділок із Митром так, што на моторці тя у два часи ночі думу в’юз… і ото сидітись не муг та упавись і загубився… десь на горбі… і ми всі до рана мусілисьме тя глядати… добре, што хоть запердівись… як кажут, звук подав, бо може донині би не найшлисьме тя. А нині прилізись на чотирьох уд Івана. Та кулько ще йсе я терпіти маю?»
«Іди, іди… ти ще май ужасна, як гумійовий чіжем… у нього хоть ногу тикати не страшно… а з тобов на однуй постели спати невозможно… можеш ся неудачно убернути і мене цицьков придушити!»
«Я не винна, што ти, ги червак дощовий, худий і малий… Видко, мати ти на всьому економила і давала ти, кой бувись голодний, няньові штрімфлі нюхати, оби їстись не просив!» – психанула стара і гримнула дверима та пішла на кухню.
Повний текст читайте тільки в газеті «Неділя Закарпатські новини».
