Що за покарання? Чому за те, щоб танцювати, ужгородці мали платити
Про це у прес-центрі газети «Неділя Закарпатські новини» розповіла журналістка, заслужений журналіст України, дослідниця минулого, авторка «Втраченого Ужгорода» Тетяна Літераті.
- Живі історії, більше ексклюзивних новин читай тільки у газеті «Неділя Закарпатські новини». Купи газету у кіоску або передплати на своїй пошті. Індекс: 09653
Ви писали про податок на розваги в Ужгороді. Що то був за податок?
У ті часи люди були дуже незадоволені через цей податок. Я не можу точно сказати, коли саме його запровадили, але суть зводилася до того, що в чехословацькі часи міська казна мала за щось існувати, бо набрали багато кредитів, активно велося будівництво, робили каналізацію, і гроші потрібно було якось повертати. Тож впровадили багато різних податків. Одним із них і був податок на розваги. Якщо людина приходила в ресторан, могла собі замовити доміно, шахи, карти, аби з кимось пограти за столом. Це вважалося розвагою, за яку окремо потрібно було заплатити. Розвагою вважалися також танці в ресторані, більярд. Рестораторів перевіряли спеціальні люди, які приходили в ці заклади і вираховували, хто платив за розваги, а хто – ні. Якщо когось ловили, власники платили дуже великий штраф. Але все одно люди умудрялися хитрувати, бо у маленькому місті всі один одного знали, багато хто був або другом, або постійним клієнтом господаря, йому їх не хотілося втрачати, ображати, тому доводилося якось викручуватися, обходити закон.
