Чому закарпатцям варто повчитися від італійців
Співоча нація, яка створила найбільше в світі народних пісень, незабаром перестане співати. Окремі індивіди звичайно співати будуть. Але щоб отак разом, щоб величаво, велично, переможно, пише газета «Неділя Закарпатські новини».
- Більше цікавих новин читайте у газеті «Неділя Закарпатські новини»! Купуйте газету у кіосках Закарпаття!
Треба сказати, що хоровий спів у світі популярний не у всіх країнах. У бідних частинах світу люди більше плачуть, ніж співають. Але сильні нації виживають і перемагають і завдяки колективному співу. Ось, наприклад, Грузія. У всі часи, під час усіх воєн (а загарбницькі війни на Кавказі вели в основному росіяни) грузини співали. Вони не просто співали, а співали гуртом. Бо у пісні зберігається код нації – наші брати це розуміють. При озвученні, при виспівуванні код стає прапором і веде до перемоги, не дає можливості схилити голову. Бо зі схиленою головою ти вже не заспіваєш. Ось чому рабам дозволялося дивитися тільки в землю.
Нещодавно я мав можливість побувати в Італії. Італійці, в переважній більшості, егоїсти і одноосібники. Але кожен із них пишається своєю нацією, хоча республікою, створеною на постімперських королівствах, країна стала лише у 1946 році. Крім того, північні італійці дуже відрізняються від південних, а в окремих містах, як от у Венеції, існує дуже сильно розвинений містечковий локальний патріотизм. Ворожнечу між місцевими «русинами» і «галичанами» ніхто зовні не підігріває і не проплачує лідерів, тому у країні панують мир, спокій і благодать. І коли сходяться разом аборигени з різних регіонів – вони не ведуть політичних дискусій, а співають. Співають на кілька голосів, як і грузини. При більшості храмів діють чоловічі хори. Існує надзвичайно багато музичних колективів. До речі, одним італійським чоловічим хором керує Симчера Алла із Іршави. Вона має там надзвичайний авторитет, адже і сама володіє чарівним голосом і має у репертуарі українські народні та авторські пісні.
Закарпатці дуже багато працюють. Для співу залишається мало часу. Адже на вечорниці уже не сходяться, на жаль. Вечорниці багатьом замінили мильні серіали та той же «95-й квартал». Політична сатира коміків витіснила із ужитку, маю на увазі телепростір, традиційний український гумор. Адже ми вміємо жартувати. Наші жарти тонкі і пекучі, гострі і милі, інколи грубуваті і надто інтимні. Але вони наші, рідні. А російськомовна сатира з екранів виглядає грубою насмішкою над нацією. Бо якби жартували хлопці рідною мовою, можливо критика сприймалася б зовсім по іншому. Виглядало б, що вони сміються і з себе також. А то… Прийшли прийшляки, варяги, окупанти і кепкують із нас. Але це тема зовсім іншої розмови.
Повний текст читайте тільки в газеті «Неділя Закарпатські новини».
Василь КУЗАН, газета «Неділя Закарпатські новини», ексклюзивно для zakarpatpost.net
