Де на Закарпатті омолоджуються за допомогою живої води

Тут каліки ламали милиці і ставали на ноги, а безнадійні, котрі попрощалися зі світом, одужували

На Закарпатті багато унікальних куточків, де природа не лише гарна, але й наділена цілющими властивостями, де лікуються і душа, і тіло, пише газета «Неділя Закарпатські новини».

Одним з таких є село Шаян на Хустщині.

Зараз мати там будиночок дуже модно, тож, за словами місцевих, багато депутатів уже встигли побудувати собі там дачні котеджі.

Загалом на Хустщині Шаян називають селом для обраних, адже в багатьох селян землі повикуповували заможні кияни,  прізвища яких люди зберігають у великій таємниці.

Тож чим приваблює найбільше невелике гірське село?

Найперше, що впадає в очі гостей – це  три гори: Шаян, Шаяниха, Шаянчик (Шаяненя).

За легендою, колись на село напали вороги. Вони вбивали людей та підпалювали їхні будинки.

І тільки сім’ї Шаянів вдалося сховатися в лісі. Та помітили це нелюди і кинулися їх нездоганяти. Першим загинув батько, захищаючи родину. Де впав замертво, виросла найвища гора — Шаян. Знесилена мати, прикриваючи сина, бігла вперед. Але ворожа стріла вп’ялася у серце хлопчини. Мати опустила його на зелений барвінок, і на тому місці виросла найменша гора Шаянчик (Шаяненя). Ще декілька кроків пробігла жінка і впала зморена. Там височить зараз гора Шаяниха. Згодом ворожу навалу було розгромлено, а на згадку про відважну родину люди назвали гори.

Утім не лише через живописну місцевість їдуть в Шаян туристи, а скоріше для  того, щоб попити цілющої води, яка дарує красу і здоров’я.

Згадки про мінеральні джерела в селі з’являються з 1753 р. Відомо, що тут у 1818 р. на базі вуглекислих мінеральних вод була заснована одна з найстаріших і відомих купалень Марамороської жупи — «Замкова купіль». На базі Шаянського родовища, розташованого в Солотвинській западині, у 1952 році було відкрито санаторій «Шаян» на 150 місць. В умовах курорту для питного лікування та різних процедур тут почали використовувати гідрокарбонатні натрієві води. Набрати їх можна зі свердловин № 4, №242. Із 1999 року вода розливається у пляшки і її можна придбати майже в усій Україні.

За твердженнями деяких науковців, що досліджували хімічний шаянської мінералки, вона лікує захворювання майже усіх внутрішніх органів людини без винятку. Її  рекомендовано всім без обмежень.

Але що нам відомо про Шаян? Олена Ганжерлі у книжці «Курорт Шаян – перлина мого краю» пише: «З історичних джерел відомо, що поблизу цієї місцевості виявлено два поселення раннього і пізнього палеоліту (50 і 30-20 тисяч років тому) Достовірно відомо, що тут над Тисою було городище у ХІ-ХІІІ столітті. Хто першим володів цими землями – невідомо, але  є факти, що в 1271 році селище Вишково, до якого відноситься і Шаян, угорський король Ласло І подарував братам Міке і Штефану Чепанам. Зміцнюючи свої володіння, вони побудували фортецю на горі, висотою 600 метрів.  Головним її призначенням була охорона соляних копалень Марамороського комітату і контроль за перевезенням солі по Тисі.  В Углянсь­кому монастирі Тячівського району збереглися свідчення послів царя Івана Грозного, які в 1558 році поверталися через Закарпаття в Москву із Царгорода (нині – Константинополя). Про шаянську воду вони написали таке: «В горах Полонинних є колодязь, а в ньому вода солодка, як грушевий квас. Та є й інші колодязі, а вода в них, як оцет, в деяких – як кислі щі. Ця вода із гір тече і її можна пити, але є й гаряча, в якій можна яйце зварити. І в ті води кладуться люди, всякими болячками одержимі, і усім приходящим буває  зцілення». Не вміючи пояснити цілющі властивості мінеральної води, неписьменні люди вважали її «святою» або «живою». Спосіб лікування був простий: в землі викопували яму, напускали туди мінеральної води і для нагрівання вкидали розпечені камені. Хоча це було і примітивне лікування, але, можливо, віра давала свої результати: каліки ламали милиці і ставали на ноги, немічні, котрі попрощалися зі світом, одужували і молилися за те, що вода дарувала забуття болю. Чи не тому в деяких районах Закарпаття місцеві жителі називають мінеральну воду «квас», тобто квасна, кисла вода, в інших – «боркут», де слово «бор» з угорської мови означає вино, а «кут» – колодязь, тобто вино з колодязя чи з криниці».

Крім того, місцева дослідниця розповідає і про назву села.

«У 1876 році з’являються перші письмові згадки про шаянські мінеральні води. Зокрема, у одному з угорських видань написано: «У прекрасній долині Шаян є зовнішнє і внутрішнє джерела». Поблизу внутрішнього в той час уже функціонувала невелика приватна водолікарня. Вона належала двом братам Шандору та Яношу. Від перших літер їхніх імен, скоріш за все, й було утворено назву села – Шаян.

А відомий історик Яків Штернберг стверджував, що назва місцевості могла походити від німецького слова «шок», що означало – гарний.

Хустський краєзнавець Петро Попадинець припускав, що слово Шаян утворилося від «шам, що означає на санскриті тишу та «ян» – тобто чоловіче єство.

А от місцеві шаянські старожили Іван Глеба та Єлизавета Шибанова переконані, що назва села виникла від угорських слів сіль – «шов» та імені Ян, який вірогідно  мав поблизу солерудник.

Та існує про село ще одна дуже романтична, а головне – цікава легенда, яку у своїй книжці про населений пункт також описує Олена Ганжерлі.

За нею, старому легеневі Шані-бачію підкинули маленьку дівчинку. У дитині чоловік побачив порятунок від самотньої старості. Виростив дівчинку і назвав Яночкою. Коли їй виповнилося 17, почав до неї залицятися хлопець Янош. І вона відповідала йому взаємністю. Дізнавшись про це, Шоні-бачі вирішив покінчити з собою з горя. Він піднявся на високу гору і кинувся з неї. Розповіли Яночці про трагедію, і вона пішла шукати тіло батька, аби його поховати. Але раптом помітила дуже вродливого хлопця, який не міг вибратися з криниці.  Дівчина з першого погляду закохалася в нього і забула про Яноша. Вона допомогла парубку вибратися з пастки, а коли той помітив своє відображення у воді – очам не помірив. Як з’ясувалося, то був Шоні-бачі, який не помер, а впав до криниці з мінеральною водою, яка омолодила його і зробила дуже гарним.  Невдовзі пара одружилася і свого первістка назвала першими літерами власних імен – Шаян.

Звісно, це лише гарна оповідка, але саме село є не менш прекрасним. І не має значення, чому воно називається саме Шаяном, головне – що мінеральні води, на які воно багате – дійсно наділені унікальними цілющими властивостями.

Марина АЛДОН, газета Неділя Закарпатські новини», ексклюзивно для zakarpatpost.net