Чому закарпатського діда вдома кури не впізнали
Баба Анця радісно посміхалася Маріці, переповідаючи, як змінився дід після того, як його закодували. Раптом до них підійшла ще одна сусідка.
- Газета «НЕДІЛЯ» із грудня змінює назву на «ЯСНО»
«Чуєш, Юлко, – одразу почала переповідати почуте Маріка. – Туй Анця свого Циля повела кодуватися і тепер го не впознати. Чоловіком став! «
«А што, раньбше горилов був?» – не зрозуміла нічого жінка.
«А… хоть не кажи… мойми уд нього май розумні. Ун вобще растєнійом був. А тепер… золотий челядник! Я би го даже за кошар яйиць не уддала!» – почала хвалитися баба.
«Ого! І ото ти, така шефтарька кажеш!, – здивувалася сусідка. – Та што ся з ним стало?»
«Кури го даже дома не спознают. Представляєш, ун іде, а они перед ним, як перед кугутом сідают. Тузік перші два дни із кучі не виходив, боявся… а тепер гавкат на нього… пак не так уд нього пахне… думат, што ото кось чужий. Корова му ся даже доїти дає. А раньше тікала уд нього ги чорт уд ладана. Оби могла копитом перехреститися, та точно би ся хрестила. Пак із нього гнало, як із самогонного апарата. Принюс ми даже столиць у хлів і кой корову дою, массаж ми на плечах чинит і все май унизу мняцкат. За 59 году ніколи такого не було. Постоянно начали му дурні думки в голову лізти. То принесе ми огурок і каже: «Салат учини!», то ми кабачок із керта притягне і просит кремзлику, то бабан купив у бовті і умоляє ня торт іспекти. Не розумію, што ся з ним стало!»
«Анцьо, ти курво стара! Пак ото не дідови дурні думки в мозгах, а в тебе! Ти у всьому лем єдно хочеш увидіти. А гриби ти з хащі случайно не приносив?» – розсердилася Маріка.
«Представляєш, нині рано був. І чотири такі файні білі, як намальовані найшов. Читаві. ножни в них товстенькі… а головки… но просто слов не маю, оби описати!»
«У тебе, жоно добра, романтичноє настроєніє послє того, як ся старий пити лишив!» – усіхнулася Юлка.
«Ще й якоє романтичноє! казав, што нині йде до мене у комнату спати, а раньше дрихнув у себе на дивані. Рано ся пуд руками бритит, чеше си лисину густим грибіньом, тройним одіколоном лице си мастит. я привикла, што в нас у хижі запах, як у трупарні… а туй такі ізмінєнія, што у мене ся четверта молодость начинат! а ще дідо ся уджимати начав, прес качати, оби в нього черева не було, бігат коло капупи, раз лем 5 метру, айбо й то вже штось. Короче у мою сім’ю вернувся спокій!»
Повний текст читайте тільки в газеті «Неділя Закарпатські новини».
Газета «НЕДІЛЯ» із грудня змінює назву на «ЯСНО»
