«Таки дочекалася свого принца!» – хвалилася закарпатка подругам
Ірина завжди любила дітей, але вибір професії за неї зробила мати. Вона хотіла, аби донька стала вихователькою дитячого садка. Ірі більше до вподоби було щось більш творче, наприклад, школа юного вундеркінда, але сперечатись із мамою – головою сімейства – було марно. Її боявся навіть батько, її слово було в родині законом, пише газета «ЯСНО».
- Золотце, читай газету «ЯСНО»!
Тож Ірина підкорилася, здобула відповідну освіту, після чого мати влаштувала її вихователькою в один із садочків невеликого провінційного містечка. Роботу Іра любила, а ще більше – дітей. Вона пробувала запроваджувати в садку усі свої новації, щоправда, керівництво не завжди дозволяло молодій виховательці робити те, що вона запланувала. Та все ж, Ірина приходила в садок із піднесенням, адже ним лише і жила. Після роботи нікуди не ходила, мало з ким спілкувалась. Усі її подруги давно повиходили заміж і понароджували дітей, тож часу на посиденьки з дівчатами в них не було. Але Іра не сумувала, весь вільний час вона читала, самовдосконалювалась, шукала себе у цьому великому світі. Одна біда – мати постійно говорила: «Треба заміж! Треба заміж! Треба заміж! Ти старієш! Тебе потім ніхто не візьме!» Хоча жінка й сама усвідомлювала, що шанси зустріти чоловіка у її доньки мінімальні, адже він не впаде з неба з парашутом прямо на дах будинку… а в невеликому місті навіть не було куди піти, аби з кимось познайомитись. Та й Ірі було вже 28. Нормальні хлопці як для її віку, на думку матері, вже були одруженими, а її донька заслуговує кращого, ніж якісь алкоголіки, що залишилися вільними. Повний текст читай у газеті «ЯСНО». Купи газету у кіоску або передплати на своїй пошті. Індекс 76076 zakarpatpost.net
