Карпатські орхідеї: квіти, які дивують прикордонників та бояться туристів

Вони починають квітнути навесні – і цвітуть до осені. Різних форм, величини, забарвлення – ці квіти дивують дослідників. Укрінформ поговорив із Властою Лоєю, кандидатом біологічних наук, яка протягом семи років досліджувала орхідеї в Карпатах та виявила майже 600 місць їхнього зростання. Науковиця розповіла, чим ці квіти ваблять ботаників, які сенсації приховують, чому бояться масових туристів, пише Укрінформ.

• Серденько, читай газету «ЯСНО»!

ОРХІДЕЇ ТРЕБА РЯТУВАТИ!

Для Власти дослідження орхідей почалося зі спілкування з професором Василем Комендарем – науковцем, іменем якого названа Долина Нарцисів, унікальний ботанічний об’єкт на території Хустського району, де охороняється один з останніх в Європі рівнинних осередків нарцису вузьколистого.

– Цей відомий учений-природозахисник був моїм науковим керівником в університеті. Я питала його про перспективи дослідження орхідних, але він мене відмовив. Згодом вступила до аспірантури в Києві, й там на мене справила враження розмова з тодішнім директором Національного ботанічного саду імені М.М. Гришка НАН України, орхідологом професором Тетяною Черевченко. Пам’ятаю її слова: “Орхідеї важливіші за все, їх треба рятувати!” Ця родина рослин цілком занесена до Червоної книги як рідкісні, багатьом орхідеям загрожує зникнення. От я і наважилася на дослідження орхідних Закарпаття, – розповіла Лоя.

Це сталося у 2005 році. А загалом Властині дослідження орхідних тривали сім років.

– Крім роботи з літературою і гербаріями, треба було обстежити максимум території області в різні сезони, – пригадує науковиця. – Всі представники орхідних в Україні занесені до Червоної книги, трапляються переважно нечасто, тому, щоб їх досліджувати, спочатку треба їх знайти. Власне, з’ясування поширення орхідних і було одним із моїх завдань. На той час найбільш ґрунтовні дослідження були здійснені вченим зі Львова Михайлом Загульським, який досліджував орхідні західних регіонів України. Він наводив для території Закарпаття 613 місцезнаходжень. Мені вдалося майже подвоїти ці дані, зафіксувавши 1186 місцезнаходжень орхідних для Закарпаття, в тому числі виявивши 119 нових.

Втім, зазначає Власта, найважче було не визначити ці оселища — найважче, до розпачу, було бачити, як люди руйнують місця зростання цих рослин, які є індикаторами стану екосистем.

Більшість пересічних громадян вважає той факт, що на території України ростуть орхідеї, феноменом. Але нічого особливо “феномального” в карпатських орхідних нема, пояснює Власта Лоя.

– Хоч орхідні поширені по всій території України, двома осередками різноманіття вважалися Крим, де трохи більше є видів, і Карпати. Орхідні – одна із найчисельніших у світі родин квіткових рослин, вони поширені по всіх континентах, окрім Антарктиди. Найбільше видове різноманіття орхідних ближче до екватора — у тропіках. Там і сьогодні знаходять та описують нові види, невідомі науці. У напрямку до полюсів це різноманіття стає все меншим, ну, а на полюсах, звісно, його зовсім нема. Тому і кажу, що це не зовсім феномен — хоча те, що вони “обрали” собі за домівку Карпати, не може не радувати. До того ж, на Закарпатті орхідні трапляються скрізь – від низин до субальпійського поясу.

СКРУЧЕНИК СПІРАЛЬНИЙ І ЙОГО “ТИХА ТРАГЕДІЯ”

Загалом у Карпатах описано понад 50 видів орхідей.

– У нас всіх різні смаки, декому серед п’яти десятків видів орхідних Закарпаття подобаються малопримітні, із зеленкуватими чи навіть коричневими, часом зовсім невиразними квітками — коручка, зозулині сльози, малаксис однолистий. На Закарпатті переважно орхідні мають бузковий, рожевий, рідше жовтий кольори квіток – це різні види зозульок, зозулинці, билинці, плодоріжки. Фіолетово-пурпурові квітки у плодоріжки салепової. Вона цьогоріч вже рясно зацвіла на закарпатських луках, про що свідчать численні як ніколи повідомлення у Facebook. Мабуть, карантин дав можливість більше спостерігати за цвітінням у природі. Частина орхідних з білими квітками – серед найбільш поширених булатки, любки, які ще й на вечір дуже пахнуть, бо запилюються нічними комахами. Взагалі запилення і зв’язок орхідних із комахами – це окрема величезна тема, – зазначає Лоя.

Цікавлюся в дослідниці, який її власний “топ” серед карпатських орхідей. Вона відповідає:

– Всі орхідні неперевершені. Зустріч із кожною – щастя. Серед особливих – скрученик спіральний, який ми виявили з науковцем Інною Кваковською в Ужанському НПП. Це було радісно, бо в гербарії у Будапешті, де зберігаються давні збори з території Закарпаття, я виявила, що скрученик збирав Лайош Вагнер 1861 року біля Хуста, а після того ніхто в Закарпатті не знаходив. А ще у скрученика – найприємніший аромат, який мені траплявся, трохи нагадує ваніль, але своєрідніший. В сусідній Словаччині популяції скрученика спірального різко скорочуються за останні десятиліття. Цю ситуацію дослідник скрученика Ярослав Влчко описав як “тиху трагедію”: рослина зникає з природи назавжди, і ніхто не буде свідком цієї драми, бо навіть не знатиме, була вона чи ні.

Також серед особливих карпатських орхідей — зозулині черевички справжні. Це найпопулярніші серед європейських орхідних, з дуже яскравими великими квітками. В Будапешті в гербарії бачила, що Лайош Вагнер збирав ці зозулині черевички в червні 1851 року десь поблизу Великого Бичкова чи Луга в Рахівському районі. Можливо, зараз ті місця — вже територія Румунії. Багато хто пробував віднайти цю ефектну рослину в Карпатах, але так нікому й не вдалося. Мені, до речі, також, – зізнається науковиця.

ШУКАТИ ТРЕБА ТАМ, ДЕ Є ГАРМОНІЯ

Цікавлюся у дослідниці, де шукати ці квіти тим, хто хотів би побачити карпатські орхідеї на власні очі.

– Це настільки пристосовані рослини, що їх можна знайти у буквальному сенсі будь-де, – каже Власта Лоя. – Мене це завжди дивувало і дивує, коли глибше дізнаюся про життєвий цикл, всі їхні зв’язки з грибами, з комахами. Навіть часом запитую саму себе, чи ці квіти часом не володіють справді тим інтелектом, який їм приписують. Бо коли аналізуєш механізми, якими вони заохочують комах до запилення (наприклад, вдаючи, що мають нектар, але насправді нічим не винагороджуючи своїх запилювачів; або ж те, що вони зацвітають саме тоді, коли просинаються “їхні” комахи), то розумієш: ці рослини — сама досконалість. Єдине, чого орхідеї так і не змогли в своїй еволюції, – пристосуватися до діяльності людини. Саме це призводить до зникнення багатьох видів у глобальному сенсі. Тому моя відповідь на питання “Де їх шукати?” така: орхідних найбільше там, де найбільше гармонії в природі. На нерозораних луках, в невирубаних лісах, на сінокосах і пасовиськах із традиційним, невиснажливим господарюванням. Найбільше орхідних на Закарпатті — в Рахівському районі.

Запитую, чи правда, що орхідеї у нас живуть тільки у взаємодії з грибами.

– Так, цілковита правда. У всіх орхідних зв’язок із грибами присутній або певний час, або все життя. Насіння орхідних таке дрібне, що схоже на пил. На Закарпатті росте гудієра повзуча, яка є серед рослин з найлегшим насінням у світі. Вага її насінини 0,000002 г. Така легкість має сприяти поширенню насіння вітром, але за це рослині довелося “піти на жертви”: не лише не забезпечити належний запас речовин насінині, а й редукувати зародок. Тому поживні речовини для проростання отримуються від певних грибів, із якими насінина має зустрітися. Є і такі види орхідних, які не лише зберігають ці зв’язки все життя, а й повністю переходять на живлення за рахунок гриба і живуть взагалі без фотосинтезу, наприклад, як широко поширена в Закарпатті гніздівка.

ЧОМУ НЕ МОЖНА СТВОРИТИ ДОЛИНУ ОРХІДЕЙ?

Цікавлюся у Власти Лої її думкою щодо того, чи можна цими квітами приваблювати туристів у Карпати і чи не нашкодить їм надмірна увага.

– Хоч це і чарівні й надзвичайно гарні рослини, все ж вони більше — не для масового відвідування. Адже щоб насолодитися їхнім цвітінням, часто треба здолати певну відстань. Через біологічні та екологічні особливості орхідних “Долина орхідей” не буде щорічно радувати відвідувачів. Ці рослини мають досить довге життя. Відомо, що з насінини до першого цвітіння може минути 20-30 років, і протягом життя вони час від часу впадають у стан спокою, коли не цвітуть узагалі один або більше років. Відпочивають підземно, часом навіть листків не видно, а потім, через рік чи навіть десятиліття, знов зацвітають. Буде рослина цвісти цього року чи ні, залежить від низки факторів. Вважають, що головним чином впливає стрес. Ось наприклад, за 14 років спостереження за однією популяцією плодоріжки салепової в Ужгородському районі один рік її чисельність була більше 5 тисяч, а в інші – від менше за сотню до трьох сотень, – зазначає Лоя.

Загалом, пояснює вона, якщо говорити про лучні види, то незначна увага від кількох людей за сезон їм лише на користь. Тобто орхідеям добре, коли трішки сусідніх трав витоптується або викошується вже тоді, коли орхідні відплодоносять. Але вони не можуть витримати, коли їх зривають – це може коштувати життя рослині. Тому з туристами треба бути обережними.

– Втім, – додає дослідниця, – знаю, що немало туристів карпатські орхідні вже приваблюють, навіть організовуються фототури в місця цвітіння різних орхідних Закарпаття.

На моє питання, яку найнесподіванішу реакцію вона спостерігала, коли казала комусь, що і Карпатах ростуть орхідеї, Власта відповідає:

– Звичайно, значна більшість людей дивуються, що в Карпатах є орхідеї, бо звикли, що орхідеї — це лише красуні-метелики фаленопсиси чи поважні яскраві цимбідіуми. Тому одразу не вірять. Але якщо показати наші орхідеї – після розглядання погоджуються, що це хоч і малесенькі, але цілком собі орхідні. Серед найнесподіваніших – реакції прикордонників, з якими час від часу зустрічалася, бо в польових дослідженнях доводилося часом ненароком підходити близько до якогось кордону. Їм були дивні ці наші пошуки орхідей.

Додам, що якщо хтось знайшов місце зростання орхідних, то краще не розкривати точне його розташування, адже є чимало людей, які безжально їх винищують заради салепу (підземної частини рослини, яка використовується в народній медицині, як віагра – люди їдять сирими ці бульби), бо вірять в його чудодійну силу. Таке видовище спостерігала минулого року в Іршавському районі – там було викопано і викинуто сотню орхідних без підземних органів, де рослина накопичує собі запас речовин. Сумнівно, що салеп когось справді може врятувати, а от орхідним і екосистемі завдано шкоду. І до речі, за кожну таку знищену рослину передбачений штраф. Тому давайте цінувати, охороняти і зберігати ці унікальні рослини! Тетяна Когутич, Ужгород Фото з архіву Власти Лої. Більше ексклюзивних новин читай у газеті «ЯСНО». ЗакарпатПост