Ніж під серце: Дружина народила дитину від мого брата

Якщо б мене запитали, хто міг би мене зрадити,то я навіть під тортурами не назвав би імені брата.

На жаль, я був дуже далекий від реальності, пише популярна на Закарпатті газета «ПОРАДИ».

• Читай свіжесенькі ПОРАДИ

Я сиджу на балконі готелю і дивлюся на тих, що проходять внизу. З такої висоти вони здаються дрібними крапками, снують у різні сторони. Потік автомобілів перетворився на багатокілометрову пробку. У всіх є свої справи, турботи, хтось поспішає відвідати коханку, хтось бажає раніше приїхати додому.

Цим вечором одні були щасливі, інші страждали. Я не відносив себе ні до перших, ні до других. Я відчував себе спустошеним, оскільки ще вранці у мене були кохана дружина і донька, а ввечері я залишився на самоті, розтоптаний найближчими людьми…

Я і Микита були рідними братами, єдиними, хто у нас залишився з родичів. Адже батьки загинули, коли нам було по п’ятнадцять років. Тітка стала нашим опікуном, але не мамою. Ми трималися один одного, допомагали, підтримували, буквально вели під руку! Якщо б мене запитали, хто міг би мене зрадити, то я навіть під тортурами не назвав би імені брата. На жаль, я був дуже далекий від реальності.

З Марусею ми познайомилися в інституті, коли вона перевелася в нашу групу. Мила добра дівчина з копицею рудого кучерявого волосся і ластовинням, що вистилають її обличчя і тіло, як я дізнався пізніше. В перший же день я запросив її на побачення, вона погодилася. Я нікуди її не квапив.

Ми гуляли, цілувалися, я приносив їй квіти і солодощі, м’які іграшки та прикраси. Просто хотілося, щоб вона в цей момент раділа і насолоджувалася прекрасною порою закоханості. Зробив пропозицію тільки через півроку. Ми відсвяткували весілля в колі друзів. Усе було ніжно, красиво і зворушливо.

Я відсторонив її від усіх проблем, взяв під крило. Сам вирішував всі питання, в тому числі і фінансові. Для мене було важливо, щоб вона не працювала, а займалася улюбленою справою, а приносить це дохід чи ні – не важливо. Маруся пробувала себе в різних сферах, я без проблем давав їй грошей на такі експерименти. Ми добре жили удвох, брат часто приїжджав у гості і потім крадькома говорив мені, що заздрить нашому сімейному щастю. Через рік Маруся завагітніла, і я був шалено щасливий, що скоро стану татом! Насамперед подзвонив братові і порадував, що той буде дядьком. Микита радів, як дитина, немов мова йшла про його дитину. Аня народилася недоношеною, і в нашому житті почався непростий період. Ми багато часу проводили в лікарні, де Анюту розмістили в спеціальному боксі. Повний текст читай у газеті ПОРАДИ. Купи газету ПОРАДИ у кіоску або передплати на своїй пошті! Індекс 91145