Діти хочуть повертатися в село. Чому закарпатці в захваті від об’єднаних громад

“Як собі заґаздуєте, так собі й будете мати”, – кажуть на Закарпатті. Це, зрештою, і є основною метою децентралізації – щоб кожна компактна громада наводила у себе лад так, як вона вважає за потрібне.

Цієї осені відбудуться місцеві вибори, й об’єднані територіальні громади (ОТГ) утворять всюди, пише ВВС.Україна.

Замість далеких інституцій будуть об’єднання декількох розрізнених сіл, селищ чи міст в одну адміністративну одиницю. Вони плануються значно меншими, ніж колишні райони.

Держава зі свого боку дає дуже хороший стартовий капітал для об’єднаних громад, фінансуючи ініціативи за різними напрямками. Ще частину коштів дають закордонні партнери. Тож так званий стартовий капітал для врегулювання найбільш болючих питань – є.

Закарпатська область дуже довгий період була аутсайдером у цьому плані. На рівні обласної влади процес гальмували, як могли: зрештою, перспективний план розвитку регіону затвердили лише у вересні 2019-го, на п’ятому році реформи. До середини минулого року на Закарпатті було створено лише 8 ОТГ – найменше в Україні.

Та попри це, ті громади, яким вдалося буквально “вибивати” дозвіл на об’єднання, встигли наробити чимало справ. Настільки, що сусідні села (а на Закарпатті переважна більшість населення живе саме в селах), зі слів місцевих мешканців, іноді трохи заздрять.

Ми поспілкувалися із представниками трьох сільських громад – Баранинської, Полянської та Вільховецької. Вони розташовані у різних куточках області, мають різну історію і час створення, різну кількість населення та фінансові надходження.

Дороги

Найголовніше, мабуть, що вдалося зробити в цих громадах, – це дороги. Якщо ще в містах, районних центрах та на дорогах обласного чи державного значення ремонт подекуди робили, то у селах та між ними асфальту не бачили роками. Особливо у гірських районах.

“Якби не об’єднана громада, ми б дороги ще не скоро зробили, – каже Юрій, мешканець села Плоске, що входить до Полянської об’єднаної громади. – Крім Поляни, яка завжди була багатим селом, усі інші населені пункти були дотаційними. Ми б самі просто не впоралися. А так зробили садочки, клуб, поробили бічні вулиці. Але громада існує вже майже 4 роки, хотілося б, щоб за цей час уже зробили всі дороги на території громади”.

До села Родникова Гута відновили понад 17 км автошляху. Ще у 2015-му там відбувся паводок, багато шляхів зруйнувало, але зробили дорогу вже тоді, коли з’явилася об’єднана громада. Голова Полянської громади Іван Дрогобецький каже, що це – чи не найбільше досягнення: “Там водою фактично знесло всі дороги. Шляху не було взагалі. А зараз це село – на першому місці за якістю доріг у нашій громаді”.

Мешканець цього села Владислав Лізанець каже, що тепер не треба чекати, поки гроші через кілька інстанцій дійдуть до них: “Дотепер кошти акумулювалися у районних центрах, а прилеглі населені пункти просто існували. Зараз ми маємо прямі міжбюджетні стосунки з державою. Це, безперечно, великий плюс. Але от не вистачає нам кваліфікованих та компетентних кадрів. Саме цей фактор впливає на якісний розвиток громади і його темпи”.

Документи

Це – питання, за яке взялися всі: отримання довідок та інших документів в об’єднаних громадах має бути швидким та зручним.

В Баранинцях, центрі однойменної ОТГ, зараз добудовують Центр надання адмінпослуг. Раніше тут була пустка – такий собі паркувальний майданчик біля дороги. За рік тут постала двоповерхова будівля. Але поки що ЦНАП не відкрили – там ще тривають будівельні роботи. Планується, що до кінця року його таки запустять.

“Те, що добудовується Центр надання адмінпослуг, – дуже важливо, бо мешканцям громади не треба буде далеко їздити, – каже житель Баранинців Валерій Новак. – Взагалі з того часу, як ми стали ОТГ, я бачу зміни на краще. Покращилися дороги, освітлення вночі в селі зробили. Хотілося б, щоб зробили ще якийсь культурний центр для молоді, щоб вони могли розвиватися, а не тільки в гаджетах своїх сидіти”.

А от у Вільховецькій громаді Центр надання адмінпослуг працює вже майже рік – з осені 2019-го.

“Саме приміщення ЦНАПу дуже зручне: воно велике, багато місця для людей, – розповідає мешканець громади Василь. – Ну і спектр послуг значно ширший: те, що надавала сільська рада сама по собі, і ті послуги, які можна отримати в ОТГ після появи ЦНАПу – це небо і земля. В райцентр майже ніколи не треба їздити: український і закордонний паспорти, соціальні послуги, – все це можна оформити тут, на місці”.

Школи

У селі Великі Лази на Ужгородщині є велика школа. Тут вчиться майже 500 дітей із усіх сіл громади, адже це – єдиний на всю ОТГ навчальний заклад, де є і старші класи.

Коли утворилася Баранинська ОТГ, на капітальний ремонт Великолазівської ЗОШ виділили 1,5 мільйона гривень – рекордну суму для цієї школи за майже 40 років її існування. Тут відремонтували другий і третій поверхи, оновили навчальні кабінети та коридори, а також закупили усі необхідні матеріали для НУШ (нової української школи) – діти, які пішли в перший клас у 2018-му, отримали новесеньке обладнання.

Вікторія Ференц працює у цій школі вчителькою інформатики.

“Я сама вчилася тут, і можу сказати, що такого масштабного ремонту тут досі не було, – каже вона. – Діткам стало краще навчатися в таких умовах, адже змінили все – підлогу, двері, стіни. Тут зараз як мінімум приємно перебувати. В комп’ютерному класі поки оновлень не було – у нас є доволі сучасні комп’ютери, але їх не вистачає на всіх учнів в класі. Сподіваюся, коли завершиться вирішення базових проблем, візьмуться і за це”.

Погоджується з учителькою і пані Леся, син якої ходить у 9 клас: “За останні три роки у школі зроблено дуже багато. Класи, коридори зробили. Цього року на ремонт ніхто гроші не збирав – принаймні у нашому класі, за інших не знаю. З підручниками теж проблем немає – один лише шукала, і то тому, що в нас дуже великий клас – 28 дітей, а попередні класи набагато менші були”.

Зараз у Великолазівській школі триває капітальний ремонт спортзалу: лише на нього виділили майже 1,6 млн гривень: замінюють дах, покриття підлоги, систему опалення та освітлення, двері тощо.

Наприкінці минулого року громада придбала новий шкільний автобус – щоб дітям з навколишніх сіл було зручніше добиратися до школи.

“От якби ще зробили тут надворі якийсь майданчик для дітей, лавиці поставили, – каже Вікторія Ференц. – Моя донька ходить тут у 2-й клас. У нас гарний парк поруч зі школою, але от інфраструктури біля школи відповідної немає, якоїсь зони для відпочинку, щоб діти на перерві мали, чим зайнятися”.

Лікарня

Традиційно найбільш сучасні медичні заклади відкриваються у центральних населених пунктах. У Вільховецькій ОТГ – гірській громаді – усе навпаки: амбулаторію з денним стаціонаром збудували з нуля у маленькому селі з населенням у півтори тисячі людей.

4 роки тому тут ще було поле, яке належало школі. У червні цього року амбулаторія вже запрацювала. За словами очільника громади Михайла Цірика, будівництво такої амбулаторії було місцевою ініціативою – цього вимагали самі мешканці ОТГ. Зараз тут – сучасні кабінети лікарів, медперсоналу, обладнання для забору аналізів і навіть денний стаціонар.

Марія Мацола працює медсестрою у новому закладі. “У мене стаж роботи – 17 років – я працювала завідувачкою ФАПу (фельдшерсько-акушерського пункту). У нас було пристосоване приміщення у будівлі школи: одна малесенька кімнатка, – розповідає жінка. – Зараз же ми маємо розкішні умови як для працівників амбулаторії, так і для пацієнтів. У нас є багато кабінетів, гаряча і холодна вода, денний стаціонар, де люди можуть “прокапатися” і не їхати для цього кудись далеко”.

“Ви навіть не уявляєте, яка це радість для жителів Вільхівчика, – розповідає жителька громади Тетяна Чонка-Фірцак. – Раніше це був взагалі віддалений присілок, і люди трохи відчували утиски – важко добиратися до лікувальних закладів, які в центрі. А зараз вони вже відчувають себе на належному рівні, може, десь навіть і сучаснішому”.

Утім, анонімно в коментарі BBC News Україна деякі мешканці громади зізнаються, що не всі задоволені таким будівництвом: “Люди правди вам не скажуть. Не всі задоволені, що таку сучасну амбулаторію побудували у присілку (колишньому присілку, – Ред.) а не в центрі громади – Вільхівцях, де мешкає значно більше людей”.

Дозвілля та спорт

У Вільховецькій ОТГ відновлюють одразу два стадіони та планують збудувати кілька мультифункціональних спортивних майданчиків.

Тетяна Чонка-Фірцак працює вчителем у місцевій школі. Вона переконана, що будівництво стадіону і регулярне проведення тут спортивних заходів важливо передусім для молоді: “Ну куди дітям в селі подітися? Ясно, що вони собі знайдуть, де і як гуляти. Але коли відбуваються змагання, футбол, і все це в таких гарних умовах – це радість для всіх”.

“Знаєте, у нас і ЦНАП відкрили, і амбулаторію, і інклюзивно-реабілітаційний центр. Це все – додаткові робочі місця і можливість для розвитку. Раніше як було: діти їдуть в місто вчитися і повертатися не планують, бо нема тут, що робити. А зараз уже інакше. Діти хочуть повертатися в село, і це багато про що говорить”, – розповідає жінка.

А в Полянській ОТГ діє дитячо-юнацька спортивна школа. У ній безкоштовно займаються 186 дітей. Громада забезпечує школу усім необхідним: м’ячами, спортивним устаткуванням, формою тощо. Тут діють секції з волейболу, футболу, карате, в же незабаром планують додати і важку атлетику.

А для того, щоб до спорту були залучені не тільки жителі центрального села – Поляни – до інших сіл громади регулярно ходять шкільні автобуси, які відвозять тамтешніх дітей на тренування, а потім привозять додому. За схожою схемою діє і місцева дитяча школа мистецтв.

Людмила, жителька Поляни, каже, що після об’єднання почали проводити багато масових заходів: “Багато різних свят, фестивалів, концертів – це певною мірою згуртовує громаду. Та хотілося б побільше громадських зон відпочинку – аби було, де прогулятися не лише у святкові дні”.

Питання в тім, що громади робитимуть далі, коли так званий стартовий капітал закінчиться; як організовуватимуть побут, зароблятимуть гроші і витрачатимуть їх.

Завдяки урядовим програмам і грантовій підтримці громади змогли вивести інфраструктуру на належний рівень: відремонтувати дороги, школи, садочки, сільські клуби, звести спортивні та дитячі майданчики. Та завжди так не буде.

Держава, звісно, все одно даватиме гроші на соціальну сферу: медицину, освіту тощо. Але якщо громада захоче кращі умови для мешканців – мусить подбати про це сама.

Тобто, якщо громаді виділили 1 млн гривень на освіту, то є два шляхи розвитку: або вкладатися у цю суму і задовольнятися тим, що є, або шукати додатковий ресурс самотужки і отримувати завдяки цьому поліпшені умови.

Громади вже зараз шукають свій підприємницький шлях: як розвинути бізнес на місцях, як залучити інвестора та як більше зібрати податків. Інфраструктурну базу вже зроблено, тепер варто вчитися заробляти та ощадливо витрачати. А ти завжди пам’ятай, що більше цікавих новин ти можеш прочитати тільки у газеті ЯСНО.Купи газету у кіоску, або передплати на своїй пошті. Індекс 76076. ЗакарпатПост