Як чехи на Закарпатті 300 кіз доїли
Закарпаття туристично привабливе не лише для українців. Іноземці також полюбляють блукати Карпатами, купатися у чистих гірських ріках, вивчати побут місцевого населення та насолоджуватися неймовірними краєвидами природи. Чехи серед європейців бувають тут найчастіше. Та то й не дивно, область протягом певного часу входила до складу Чехословаччини і для розвитку краю із усіх урядів чеський зробив найбільше • Ціла стаття надрукована в газеті ЯСНО •
Тож нині газета ЯСНО публікує розповідь про Закарпаття відомого чеського мандрівника Давида ХАЙНАЛА, пише газета ЯСНО.
Ще одна мета на нашому шляху – полонина Боржава. Це живописний гірський хребет, який можна перетнути за два дні без особливих труднощів. Близько шостої години вечора Сергій та його стадо повертаються у табір.
– Чи подобається вам, як пахне свіже молоко? – цікавиться він, додаючи: – Якщо вам цікаво, ми почнемо доїти приблизно через 15 хвилин.
Хто б не хотів пробачити. як це робиться?!
Біля овечого і козячого вольєрів стоїть лише простий навіс, повністю незахищений від негоди, відкритий камін з великим казаном. Тим часом овець заганяють у невеликий вольєр.
– Скільки у вас овець і кіз? – запитую я.
– Усього 300.
– Як часто ви їх доїте?
– За потреби, але зазвичай тричі на день. Я дуже здивований. Досвід, який ми маємо, наприклад, від Румунії, зовсім інший. Хоча румуни не змішують овече та козяче молоко, як пастухи у цій гірській хаті, вони зазвичай доять лише раз на день. Швидкість, з якою ці милі та чудові люди можуть працювати, справді захоплює. Через півгодини після доїння вони все ще повні сил і починають переробляти молоко • Цілу статтю читай тільки у газеті ЯСНО • Купи газету в кіоску або передплати на своїй пошті • Індекси 76076, 76300 • ЯСНО – газета №1 для життя! ЗакарпатПост
Руки їх не боліли?
Сараки. Мені б не зотілось доїти
Екстремали. Екзотики захотілося
Прикольно. Молодці. Порозважалися гарно