Закарпатським дітям вчителі та школи стають непотрібними

Карантин показав, що школи відходять у минуле. Час іде вперед і показує нам нові підходи до освіти. Якщо колись відкриття шкіл вважалося святом, то нині це вже не є надважливою подією. Та із новим законом про децентралізацію малі сільські школи закриються. Хіба рентабельно обігрівати, освітлювати будівлю для 15-20 учнів, а для них потрібно ще й тримати персонал, вчителів, директора, медсестру, прибиральницю, платити їм заробітні плати • Ціла стаття надрукована в газеті ЯСНО •

Навіть у містах протягом більше 3 місяців (якщо врахувати канікули восени, взимку та весною, то й цілі 4) школи не працюють, приміщення просто пустують. Так само після закінчення уроків, пише  газета ЯСНО.

Діти навчилися вчитися самі, карантин показав, що вони вміють ефективно знаходити усе потрібне в Інтернеті. Лише не треба цим зловживати і пам’ятати, що постійне сидіння у закритих приміщеннях із телефоном у руках призводить до хвороб. Та й у самих шкільних програмах, які обов’язково варто переглянути, страшенно багато зайвого – такого, що абсолютно ніколи не згодиться у житті. Де ж вони на практиці будуть використовувати ті тангенси чи котангенси, де будуть шукати катети чи гіпотенузи, де впроваджуватимуть складні хімічні формули і де перевірятимуть закони Ньютона.

Програма з біології насичена такими важкими термінами, які дітям нереально  зрозуміти, та й чи потрібно, якщо медицина – не їхня фішка. Так само більшість шкільних дисциплін. У той же час учнів не вчать реального життя. Наприклад, на тому ж трудовому навчанні, як у середньовіччі, дівчата вишивають серветки… та пишуть реферати. А чому їх не поведуть у магазин і не дадуть спробувати себе у професії продавця, чому не дозволять спробувати себе у професії кухаря, офіціанта, навіть медсестри чи водія. Така школа була б цікавою, таке навчання подобалося б учням. Або на фізкультурі в дітей із нормативами лише виникає огида до корисного для здоров’я фізичного навантаження. Не треба силою ганяти дітей, вони не коні, не треба змушувати якомога  далі стрибнути, вони не кенгуру, не треба вимагати певну кількість разів віджатися, бо це лише викличе внутрішній протест. Любов до спорту можна привити іграми, а не постійною конкуренцією, розповідями про користь руху, а не примусовими здачами нормативів • Більше ексклюзивних новин читай у газеті ЯСНО • Купи газету в кіоску або передплати на своїй пошті • Індекси 76076, 76300 • ЯСНО – газета #1 для життя! ЗакарпатПост