Я не хочу що б мама пuла, я не хочу так, я хочу іграшок і багато їжі!”, – поруч з їдальнею сидів хлопчик років чотирьох, він опустив голову і що щось шепотів

Ірина йшла на роботу, була вже 10 година ранку, вона хотіла зрізати через сквер, але щось її зупинило, вона постояла біля входу хвилину і пішла по довгій дорозі, її шлях лежав через їдальню, пише ukrainians.today

Поруч з їдальнею сидів хлопчик років чотирьох, він опустив голову і що щось шепотів, Ірина порівнялася з хлопчиком і мимоволі почула його слова:

– Я не хочу що б мама пила, я не хочу так, я хочу іграшок і багато їжі! Я не хочу що б мама пила!

Ірина присіла навпочіпки поруч з малям і запитала:

– Малюк, тебе як звуть? Ти загубився?

– Михайлик я, не загубився, мама сказала тут сидіти!

– А вона давно пішла?

– Тільки що, вона в магазин пішла, зараз прийде!

Ірина продовжила свій шлях, ввечері після роботи, Ірина відправилася додому, вона спеціально пішла через їдальню, вечорами там випікали дуже смачні булочки, майже весь час вона купувала їх.

Підходячи до їдальні, Ірина знову побачила на лавці Мишка, він вдивлявся в кожну фігуру і з сумом проводжав поглядом батьків з дітьми, Ірина підійшла до хлопчика і заговорила:

– Привіт, Мишко, ти мене пам’ятаєш?

– Пам’ятаю!

– Мама знову в магазин пішла?

– Вона ще не повернулася!

– Як не повернулася, адже час вже багато! Підемо в їдальню, ти голодний, напевно, я тебе нагодую!

Мишко сумно посміхнувся і встав, Ірина взяла булочок і купила, що хотів Михайлик, Ірину потрясло бажання хлопчика:

– А можна мені гречку і компот?

Ірина ледь не розплакалася, він не попросив ні булочок, ні тістечок, а саме гречку і компот, вони посиділи, поїли.

Михайлик розповів про себе, йому п’ять років, але він міркує вже як дорослий, він живе в маленькій кімнатці з мамою, яка постійно випиває і водить чоловіків.

Михайлик нікому не потрібен, вранці він іде на ринок і приходить тільки ввечері, там є добрі тітки, вони його підгодовують, а він в свою чергу допомагає їм перебирати фрукти і овочі.

Ірина відправилася до відділу поліції до чоловіка Миколі, все розповіла, а через тиждень до Мишка прийшли органи опіки і забрали його в дитячий будинок, через кілька місяців матір позбавили батьківських прав, а Мишка вперше за п’ять років, їв п’ять разів на день і дивився мультики перед сном.

Ірина приїжджала в дитячий будинок кожен день, попутно вона збирала документи на усиновлення.

Ірині пощастило, так як її чоловік, Микола, полковник поліції, процедура усиновлення пройшла швидко, через два місяці Мишко вже жив удома у великій дитячій кімнаті, в якій було море іграшок.

Микола відразу прив’язався до Мишка, виявилося, що у них багато спільного. Микола дуже любив малювати, Мишка теж, Микола любив шахи, Мишка теж в свої п’ять років грав непогано.

Мишка розповів, що його навчив грати мамин чоловік, це був єдиний чоловік, який і займався з Мишком і годував його, а іноді вони навіть ходили в парк, але через два місяці мама його вигнала.

Так само Микола любив нічні прогулянки по місту або посидіти на даху, а Мишко коли темніло сідав на вікно і дивився вдалину.

Микола став брати Мишка на нічні прогулянки, незабаром вони зовсім подружилися і у них не залишилося ніяких таємниць.

Микола записав Мишка в школу єдиноборств і вчив захищати слабких, а ще він купив Михайликові цуценя вівчарки через поліцейський кінологічний центр.

Ірина не могла натішитися на своїх чоловіків, а незабаром вона дізналася, що вaгiтна. Ця новина окрилила всіх. Микола просто літав від щастя:

– У мене є кращий син, ще б улюблену доньку і щасливіше нас нікого не знайдеш!

Михайлик прямо стрибав від радості, вперше за півроку він назвав Ірину мамою:

– Мамочко, рoди, будь ласка, сестричку, я буду про неї піклуватися і захищати її! А якщо все таки наpoдиться братик, я буду його вчити захищати слабких!

Ірина пишалася своїми хлопцями, вагітність пройшла не надто спокійно, в покладений термін народилася здоровенька дівчинка Соня. Мишка сам обирав ім’я, він навіть спеціально навчився читати щоб знайти найкрасивіше ім’я для сестрички.

Йшов час, Михайлик дійсно дбав про сестричку. Він годував її, навіть купав, якщо мама дозволяла.

Малятко підросло, їй виповнився рік і вони вирішили відсвяткувати його в парку розваг.

Софійка побачила мильні бульбашки і побігла за ними, тут з боку звідкись взялася собака, вона скалилася і бігла прямо на дитину!

Мишко не злякався і побіг навперейми до собаки, дорослі навіть не встигли відреагувати. Великий, злий собака накинувся на Мишка, Микола кинувся рятувати сина, а Ірина кинулася до дитини і схопила її на руки.

Микола абияк зміг відтягти Мишка від собаки, швидка допомога, рeaнімація, лікарі не бачили настільки серйозні тpaвми від собак, вони не могли сказати вибереться чи Михайлик чи ні.

Через кілька днів Мишко прийшов до тями, як раз Ірина чергувала біля ліжка сина, перше Михайликове питання зворушило Ірину:

– Софійка жuва?

– Не переживай синочку, з Софійкою все в порядку, ти справжній чоловік, справжній боєць, я пишаюся тобою! Але прошу, не роби так більше, ти нас з татом дуже налякав!  • Більше ексклюзивних новин читай у газеті ЯСНО • Купи газету в кіоску або передплати на своїй пошті • Індекси 76076, 76300 • ЯСНО – газета #1 для життя! ЗакарпатПост