Я закохався у брата своєї дружини і тепер не знаю, як зізнатись їм обом

Що робити одруженому чоловікові, коли він раптом виявляє, що йому починають подобатися представники власної статі? Як про це сказати жінці? Та й сам об’єкт симпатії нічого не знає – не відає… До газети ЯСНО звернувся постійний читач Микола з проханням допомогти йому розібратись у собі • Ціла стаття надрукована в газеті ЯСНО •

Мені 31 рік. Моїй дружині – 32, а її братові – 37. У шлюбі ми прожили п’ять років, маємо чотирирічного сина. Живемо добре, особливих проблем у родині ніколи не виникало. Інна – чудова дружина, любляча мама, гарна господиня. Вона – не перша жінка в моєму житті. До неї я був одруженим і з першою дружиною прожив рік. Потім розлучилися, бо вона мене кинула, знайшла іншого, пише  газета ЯСНО.

Мені завжди подобалися жінки, та зараз я розгублений.

Є в моєї Інни брат Андрій. Він живе у США. Поїхав туди працювати ще до нашого знайомства, бачились і розмовляли з ним ми тільки по скапу. Та в минулому році він приїхав і жив у нас два тижні. Це була дуже гарна пора, ми багато спілкувалися і дуже подружилися.

Справа в тому, що Андрій – гей, але в цьому він зізнався не одразу. Коли ми пішли в сауну, він завжди намагався торкнутися мене, притиснутися. І мені було приємно. Я нічого не здогадувався, просто насолоджувався приємним сумісним проведенням часу. Про те, що йому подобаються хлопці, не знає навіть Інна. Це він розповів тільки мені, просив спробувати… чи добре нам буде удвох.. і я погодився.

На мій подив, мені дуже сподобалось. Такого я навіть не очікував. Розбивати нашу родину Андрій не збирався. Просто, очевидно, йому було нудно і він вирішив трохи зі мною порозважатись, бо після того, що сталося, дуже мене просив ніколи нічого не розповідати дружині.

Та я й сам не хортів би просто так це робити. І все було б добре, але забути той випадок я не можу досі. Андрій поїхав, зараз він знову в Америці. Деколи ми зідзвонюємось таємно від Інни і говоримо про своє… Та тепер я відчув, що мене несамовито тягне до нього і якщо він довго не телефонує, я місця собі  не знаходжу.

Інна не раз питає, як у нас так швидко зав’язалася така міцна дружба… я ж кажу, що він для мене – споріднена душа. Вона не ревнує, бо абсолютно нічого не підозрює, але якби знала, скоріш за все, виставила б мене одразу за двері. Я й сам на себе серджуся, як таке могло зі мною статися, адже раніше таке б мені і не приснилося… що мене тягнутиме до якогось там чоловіка, а не до жінки.

Та біда ще й у тому, що після візиту Андрія наші з Інною стосунки дуже змінилися. У нас майже немає близькості, мене просто не тягне до неї. А коли ми в ліжку, я уявляю поруч її брата. Що мені робити? Як жити з цим тягарем? І чи варто зізнаватись обом у тому, що я відчуваю? Порадьте, будь ласка, як мені впоратись із своїми думками • Ціла стаття надрукована в газеті ЯСНО  • Більше ексклюзивних новин читай у газеті ЯСНО • Купи газету в кіоску або передплати на своїй пошті • Індекси 76076, 76300 • ЯСНО – газета #1 для життя! ЗакарпатПост