Дочка закарпатського сільського священника працює повією у Європі

Часто занадто суворе виховання дитини викликає у неї зворотну реакцію і протести • Ціла стаття надрукована в газеті ЯСНО •

Що робити, коли сім’я  священника змушує доньку годинами на колінах молитися, одягати довжелезні до п’ят спідниці, завивати голову у хустку по неділях до церкви, завжди плести собі коси, а їй хочеться жити так, як інші дівчата, бо ж у школі над нею глузують однолітки? Вирвавшись на волю, ця людина починає протестувати усьому світу і більше ніколи не бажає повертатись додому. Свою страшну сповідь газеті «ЯСНО» розповіла Ірина. Вона жила в глухому закарпатському селі, а зараз у Чехії підробляє повією і не хоче бачити свого батька, пише  газета ЯСНО.

Стала повією, щоб бути повністю незалежною від батька і висловити йому протест

Після закінчення школи мене відпустили вчитися до Чехії. Я могла вчитись будь-де в Україні, але хотіла поїхати далеко, в іншу країну, щоб мої батьки не могли до мене приїхати, коли їм цього заманеться. І не помилилась. Вони справді у мене не були жодного разу.

На першому курсі я була, як біла ворона. Така далека від усього у великому місті. Я не вміла одягатися, не вміла поводитися, від усього баялася. Потім знайшла подругу Яну. Вона теж із Закарпаття, але дівка-вогонь. Вона вчила мене все: підбирати одяг, фарбуватися, говорити з хлопцями. Невдовзі я дуже змінилася. Потім Яна розповіла, що вона не залежить від батьків, своє навчання оплачує собі сама. Мене зацікавило і я спитала, як вона заробляє стільки грошей. Виявилося, що вона ночами працює повією. Спочатку почуте у мене викликало огиду. Але потім я зрозуміла, що це – і мій шанс стати  фінансово незалежною і висловити протест тому всьому, чому вчив мене батько-деспот.

Я швидко опанувала все, що потрібно для цієї роботи. Перший клієнт за мене заплатив дуже дорого, адже я була незайманою. Мені було неприємно, але потрібні були гроші. Заробляла справді добре і вже за кілька років купила квартиру у Празі. Грошей вистачало і на навчання, і на розваги, і на одяг, і на подорожі світом.

Звичайно, робота повії  – не найкраща, тим більше для доньки сільського священника… але я сподіваюся скоро зав’язати. Зараз я закінчила навчання, відкрила свій кабінет, знімаю офіс у центрі чеської столиці. Це потребує великих коштів і поки я не буду мати стабільного прибутку від роботи психолога, змушена продовжувати обслуговувати клієнтів як повія.

За кілька років уже звикла до всього, але жоден із чоловіків до мене не ставився настільки образливо, як рідний батько, ні один не принижував так сильно. Навпаки – більшість, коли розповідаю їм про своє попереднє життя, дуже мені співчувають і починають поважати. Серед клієнтів у мене є навіть друзі, які готові допомогти у будь-яку хвилину, у тому числі – фінансово. Я ніколи не зловживаю чужою добротою, але в глибині душі мені приємно. Думаю, мене, повію, люди більше поважають, ніж мого батька священника. Це парадокс, але я ні з ким не поводжуся так, як він. Батько навіть до прихожан ставиться зверхньо, після сповіді кричить на них, принижує і взагалі нікого не любить.

А я нещодавно зустріла своє кохання. Мартін – лікар-косметолог, він був моїм клієнтом і я в його житті була першою жінкою. Він дуже мене кохає і хоче одружитись. Звичайно, мої батьки нічого не знають ні про що. Вони всіма силами намагаються повернути мене додому, аби видати заміж за ще одного священника… Цього разу у батька на прикметі є цілих 3. Утім додому не повернуся ніколи, за жодних обставин, не буду більше терпіти те, що довелося в дитинстві. Одна біда, за Україною дуже сумую… і страшенно хочеться поглянути на ті казкові краєвиди, серед яких колись жила.

Поки цей матеріал готувався до друку, у історії доньки закарпатського сільського священника сталися несподівані зміни. Чекайте у найближчих номерах продовження • Ціла стаття надрукована в газеті ЯСНО • Більше ексклюзивних новин читай у газеті ЯСНО • Купи газету в кіоску або передплати на своїй пошті • Індекси 76076, 76300 • ЯСНО – газета #1 для життя! ЗакарпатПост