Біля диво-джерела Олена виплакала всі очі за коханим. Закарпатська любовна трагедія
Про появу унікального джерела в Перечині є навіть легенди. Як розповідає місцева мешканка баба Марія, криниця тут дуже давно, пише газета ЯСНО
«Ця криниця знаходиться під дичкою… Кажуть, що жила у селі дуже файна дівка Олена. Хлопці заглядались на неї, але мало хто насмілювався підійти, бо надто гордою була. Та й не з бідної родини. Її батьки мали корчму, а також багато землі. Підгледів батько для доньки багатого нареченого з Ужгорода.
Але не подобався він Олені. Вона вже багато років таємно кохала пастуха Івана з сусіднього села Ворочева і своє життя бачила лише поруч із ним. Але родина була проти цього шлюбу. Та гордовита дівка заявила, що або Іван, або вона піде в монастир. Не хотілося батькові втрачати доньку, а мати мріяла про онуків, от вони й домовились, що вб’ють пастуха. Хлопець сиротою був, тож, на їхню думку, крім їхньої доньки, його ніхто й не шукатиме. Так і зробили. Найняв чоловік якогось шибайголову і той підстеріг у лісі Івана та застрелив. Але немає нічого такого таємного, що б не стало явним. Коли вбивця прийшов звітувати про виконану справу, розмову випадково почула Олена. Кинулася вона зі сльозами на очах шукати коханого… і знайшла… Довго вона плакала і більше не хотіла повертатись додому. Не діяли на неї ніякі умовляння. Там вона з горя й померла… А невдовзі на тому місці з’явилося джерело. Якось маленький сліпий хлопчик упав у нього і ледве вибрався з води. Сів він на камені біля криниці, протер очі і зрозумів, що прозрів. Ця новина швидко облетіла село. Усі, хто мав проблеми з очима, почали приходити і вмиватися і на подив, усі зцілювалися. «То не вода, а Оленчині сльози лікують!» – казали люди!» – підсумувала розповідь баба Марія.
