Жінка щиро вірила, що помре, але дзвінок змінив її життя

Сара Джейн Робінсон втратила будь-яку надію після того, як діабет знищив її нирки. Тож коли жінці зателефонували, кілька хвилин розмови змінили все на світі.

Про Сару написала британська газета Mirror.

Жінка завдячує своїм життям дорогоцінному подарунку дівчинки-підлітка, яка зареєструвалась донором органів. 48-річна британка отримала нирки та підшлункову залозу під час операції з трансплантації у 2017 році, пише газета ЯСНО.

Не минає дня, щоб вона не думала про цю 19-річну рятівницю. Коли її нирки відмовили незабаром після її 40-річчя, Сару втримали в живих чотири сеанси діалізу на день та щоденні ін’єкції інсуліну.

«Незнайомка  врятувала мені життя, погодившись на донорство органів, – каже Сара. – Це означає, що я могла продовжувати бути мамою для своїх двох дівчат, але постійно розмірковую про сім’ю, яка втратила близьку людину.  Я завжди буду неймовірно вдячна тій дівчині, але іноді я відчуваю провину. Я несу відповідальність за те, щоб ці дорогоцінні органи зберігалися якомога довше».

У Сари, колишньої медичної сестри, вперше діагностували діабет 1 типу у віці 20 років.

«Протягом двох тижнів я сильно схудла, відчула спрагу і відчула, що втрачаю зір», – зізналася вона.

Незважаючи на те, що в сім’ї не було жодного діабетика, незабаром після цього у її дочки Кейлі, якій зараз 28 років, також діагностували цукровий діабет типу 1 у віці всього двох років. Другій доньці Сари Еймі, якій зараз 25, поставили діагноз лише через 10 місяців.

«Ми були на ін’єкціях інсуліну та регулярно контролювали глюкозу два-чотири рази на день. Я була одинокою матір’ю, і життя в нас було дуже непростим», – наголосила Сара з Ліверпуля.

Незабаром після  40-річчя здоров’я жінки почало погіршуватися.

«Мені ставало дедалі гірше, – пригадує Сара. – Я дуже швидко втомлювалася, у мене припинилися місячні. Тоді я переконалася, що це менопауза. Я працювала у лікарні і засинала за робочим столом. Зрештою, на початку 2013 року у мене діагностували інфекцію нирок і зробили аналізи крові. Я знала, що це погано. Я думала, що у мене рак, але нирки вийшли з ладу. Консультант сказав мені, що без діалізу та трансплантації, що я не виживу після 45 років. Діабет зруйнував мої нирки».

Спочатку ліки підтримували функцію нирок Сари на рівні 18 відсотків. Але через два роки вона опустилася до 15 відсотків, і її внесли до списку трансплантатів для подвійної трансплантації нирки та підшлункової залози, а також для початку діалізу.

«Це було жахливо, – поділилася спогадами Сара. –  Мені доводилося робити це чотири рази на день, сім днів на тиждень. Кожного разу мені це забирало годину. Мої дівчата взяли на себе повну фінансову відповідальність за господарство. Я була настілки слабкою, що не могла піднятися на другий поверх. Я не жила, а просто існувала, постійно хворіла і страждала від тривоги. У мене почалася глибока депресія».

Зрештою на початку 2017 року їй зателефонували, що є можливість провести трансплантацію, та Сара мала інфекцію грудної клітки. Через чотири місяці її запросили до лікарні. Але у неї було погане самопочуття.

«Я була перелякана, – зізналася вона. – У мене було передчуття, що щось піде не так. Коли я прокинулася від операції, моя діалізна трубка все ще була в мені. У мене був серцевий напад на операційному столі, і трансплантацію довелося зупинити».

Сара була спустошена.

«Я втратила надію, – наголосила вона. – Я хотіла, щоб це закінчилося, бо мені було так погано, і я не хотіла, щоб мої діти страждали. Якось на вихідних я вирішила зателефонувати медсестрі та попросити скасувати діаліз».

Але втрутилася доля. Несподівано їй зателефонували і повідомили, що органи стали доступними.

«Я відчувала, що хтось стежить за мною. Я знала цього разу, що зі мною все буде добре», – розповіла Сара.

Операція пройшла добре, але жінка захворіла на пневмонію і провела 11 днів у реанімації. Шансів на життя було 50 відсотків. Та вона вижила і через три тижні її виписали. Тепер Сара почувається у рази краще.

 «Діаліз змусив мене почуватися виснаженою. Я була схожою на смерть, тіло роздуло від токсинів та рідини» – заявила жінка.

Але це ще не все. Вона досі приймає ліки, від яких випадає волосся, і вважає, що пацієнти з трансплантацією повинні отримувати консультації.

«Усі припускають, що ти повернешся до звичного життя, але це не так працює, – каже Сара. – Ми ігноруємо психічний фактор відновлення після трансплантації та захворювань нирок загалом» • Цілу статтю читай у свіжому номері газети ЯСНО • Купи газету в кіоску або передплати на своїй пошті • Індекси 76076, 76300 • ЯСНО – газета №1 для життя! ЗакарпатПост