Нещодавно дізнався, що маю 19-річну дочку. Але вона про мене нічого не знає
Що робити чоловікові, коли він випадково дізнається, що його студентське кохання дало свої плоди, утім життя з колишньою коханою не склалося і тепер він шукає способи налагодити стосунки з донькою. До редакції газети ЯСНО звернувся закарпатець Іван. Чоловік розповів свою і історію і просить від читачів поради.
Мені 45 років, моїй дружині 42. Дітей у нас немає. Ми дуже про них мріяли, та так склаося, що Бог не дав… І тепер мені відомо чому – через гріхи моєї молодості.
Справа в тому, що зі мною в університеті навчалася дуже гарна дівчина з Тячівщини. У нас була велика любов, ми дуже добре розумілися, але моя мати і чути про неї не хотіла, називала селючкою і казала, що вона мене не любить, просто шукає спосіб залишитися жити в Ужгороді. Я їй не вірив і не припиняв стосунки, але іскра сумнівів усе ж закралася. Оксана була з багатої родини і не жила в гуртожитку, батько винаймав їй квартиру, тож я міг залишатися з нею стільки, скільки хотів. Ночував удома, але ми фактично жили, як чоловік із дружиною.
На останньому курсі Оксана несподівано заявила, що вагітна. Це було для мене не надто приємною новиною, бо дітей я хоч і хотів, але через кілька років. Розповів про все батькам і повідомив, що тепер я мушу з нею одружитися, мовляв, не буде дівка байстря без батька сама виховувати. Та у моєї матері почалася істерика, вона кричала не своїм голосом, обзивала Оксану шльодною, мене олухом небесним, переконувала, що вона хоче силою мене під вінець потягнути і вдалася до хитрощів. Дала гроші і запропонувала сказати коханій, нехай робить аборт, аргументувала тим, що якщо любить – погодиться. Якщо ні – то скатертиною їй і доріжка, нібито вона цим лише доведе, що жіночими хитрощами мені на палець обручку зібралася натягнути.
Я повірив матері. Цього разу її слова звучали дуже переконливо. Тому зробив так, як вона порадила. Почувши від мене таке, Оксана розплакалась, кинула в мене гроші і вигнала. Більше ми не спілкувалися. Її подруга сказала, що Оксана просила передати, що зробила аборт і для цього у неї гроші є. у моїх не має потреби. Я заспокоївся і вирішив про неї забути… хоч це було і нелегко. Навіть через роки пригадував це кохання і шкодував, що послухав матір, яка зовсім не думала про моє щастя, а лише про власне збагачення…
Через чотири роки я одружився на дівчині, яку для мене вибрала мати. Наталю я не любив, але підкорився волі рідних. Напрочуд вона виявилася дуже хорошою людиною – працьовита, турботлива, лагідна і чудова господиня. Мені з нею добре, я до неї звик. Утім якоїсь пристрасті ніколи в житті до дружини не відчував.
Нещодавно я зустрів нашу з Оксаною спільну знайому – ту саму її подругу, яка сказала, що вона зробила аборт. Цього разу Оля була чесною. Я розповів їй про своє життя, про те, що не маю дітей, бо напевно безплідний – саме в цьому переконувала мене Наталія. Але Оля лише розсміялася. Вона показала мені в телефоні фото дівчини і сказала: «Це твоя донька». Я не повірив своїм очам. Справді вона, як дві краплі води була схожою на мою матір. Я розплакався. Виявилося, що мою доньку звати Віра. Оксана мені сказала неправду навмисне, аби мене потім не мучила совість, що десь росте моя дитина. Вона розуміла все… і любила, бо, незважаючи на те, що я її кинув, бажала мені лише добра. Після розриву зі мною вона вийшла заміж за односельця і зараз живе дуже забезпечено і добре. У неї є ще син від шлюбу. Хлопчику 14 років. Віра не знає, що Михайло їй не батько, а про моє існування навіть не підозрює. Але я дуже хочу познайомитися з нею. Відчуваю страшну провину і перед Оксаною, і перед Вірою. Я повівся, як останній негідник. Моя мати, коли я про все їй сказав, теж розкаялась і шкодує, що стала на заваді моєму справжньому щастю…. Але втручатися в родину Оксани я зараз не маю права. Мені просто дуже хочеться налагодити стосунки з донькою Однак як, на жаль, не знаю. Порадьте, будь ласка, що мені робити • Більше життєвих історій читай у свіжому номері газети ЯСНО • Купи газету в кіоску або передплати на своїй пошті • Індекс 76076 • ЯСНО – газета №1 для життя! ЗакарпатПост
