АНОНС. Той, хто був для нього богом, годував і цілував у ніс раптом вирішив його вбити

Акбара побили до півсмерті  і хотіли приспати

Неймовірно страшну історію опублікували у спільноті Зоопатруль Київ. Вона про те, як люди самі ж виховують у тваринах злість, а потім карають їх за це і в результаті навіть намагаються збутися від своїх улюбленців. Текст друкуємо без змін, лише з незначним скороченням, пише газета ЯСНО.

Одне око собаки не відкривалося через величезну гематому

Дзвінок з притулку:
– Боря, ти можеш під’їхати за собакою?
– Що за собака-то?
– Алабай. Тільки він в дуже поганому стані…
– ??
– Мужик привіз присипляти. Тільки він спочатку, побив його. Пес кров’ю мочиться … Господар каже, що дочка в лікарні з важкими покусами.
– Зараз їду.
Комірчина з фарбованими в отруйно зелений колір стінами. Обшарпаний стіл. Три різнокаліберних стільця. Кип’ятильник в літровій банці булькає, готуючи нам чергову порцію чаю. Відкрито другу пачка сигарет і тютюновий дим тягнеться через відкриту кватирку в прохолодну ніч. У дальньому кутку на продавленому дивані хрипко дихає величезний пес. Одне око в нього не відкривається через величезну гематому. На розбитому носі кірка запеченої крові. Собака ніяк не реагує на двох незнайомих людей, що сидять за столом. Наталя, що чергує добу в «Притулку», розповідає мені історію цього пса. Життя пішло шкереберть в одну мить. Ще вчора був будинок, господарі… А сьогодні тільки біль і апатія. За що? Той, хто був богом, годував, цілував в ніс, балував – викинув його. А до цього спотворене люттю обличчя… Удар ногою в пах… Стільцем по голові… І знову ногами… Довго. Сильно. Жорстоко і безжально. Але тут треба повернутися до самого початку. Не до вчорашнього дня, а набагато раніше. Раніше на ціле життя. На цілий рік.

Взяли замість ляльки, щоб розважав дитину

У той час все навколо було дуже великим, незнайомим і страшним. Сильний чоловік, ласкава жінка і… маленька дівчинка. Дні замиготіли калейдоскопом яскравих образів. Як вони чудово грали, забирали одне в одного велику ляльку. Гострі молочні зубки цуценяти з тріском рвуть тканину лялькової сукні …

Сильний удар пластмасовим дитячим відерцем по голові і крик: «Мамо! Він Марійці плаття порвав!». Щеня робить калюжу і ховається під шафу.

«Іди на місце! Скільки можна тобі говорити, щоб ти не псував іграшки! Знову на килим напаскудив! »

Сильна жіноча рука, що ще недавно пестила, грубо бере за шкірку, витягує з рятівного затишного куточка під шафою і тягне в коридор. Від страху і образи сечовий міхур знову перестає коритися. «Ох ти, зараза, ну скільки можна?!?» Носом в калюжу.

З-під тремтячого цуценяти знову випливає цівка вологи, і він намагається її злизати, поки не помітили господарі… А як вони спочатку добре гралися • Цілу статтю читай у свіжому номері газети ЯСНО • Купи газету в кіоску або передплати на своїй пошті • Індекс 76076 • ЯСНО – газета №1 для життя! ЗакарпатПост