Школа – не казарма. Фізично працювати дітей ніхто не має права змусити!

Чи часто вас у школі змушували робити якусь непотрібну вам роботу, не пов’язану з навчанням? Напевно, такі випадки були у житті кожного, пише газета ЯСНО

Наприклад, я навчалася, коли вже дихав на ладан Союз. Але ще не розвалився… На уроках трудового навчання ми мали робити картонні коробки на пряники, які забирав один із місцевих заводів і платив за це гроші чи то школі, чи то особисто директору. У нас був план – 25 пачок по 50 коробок за урок. Хто не виконував – двійка. Я хоч і вчилася добре, та була великою бунтаркою і влаштовувала вчительці акти непокори, погрожувала взяти палатку і йти на мітинг під мерією. Однокласники мене підтримували. Мені не хотілося працювати на когось, робити непотрібну роботу, від якої боліли пальці. Зараз, коли минуло багато років, про свої дії зовсім не шкодую, адже то була не моя робота! Мене повинні були вчити пекти тістечка, вишивати, а не безкоштовно працювати невідомо на кого. І ще після ремонтів нам давали мити стіни, що я також ненавиділа робити. Взагалі фізична важка робота не є частиною навчального процесу і вона повинна бути забороненою в школі.

Зараз школяркою є моя донька. Якоїсь особливої примусової роботи у навчальному закладі немає…. Єдине – діти прибирають у класі. Звісно, мені це не подобається, адже в школі є прибиральниці, які за це отримують зарплатню. Однак так діти миють класи у всьому Закарпатті. Тож це вже так би мовити усталений процес.

Інша справа, що знайома мені розповіла, що в школі, у якій учиться її син, дітей змушували копати грядки, бо там є шкільний сад. Звісно, хлопчик ніколи раніше не те що в руках сапу не тримав, а бачив хіба що в телевізорі… Тож можна зрозуміти обурення матері, яка заявила, що її сина під час таких псевдоуроків усім класом підняли на сміх. Це – принизливо, образливо і негарно.

Тож чи повинні учні виконувати якусь фізичну роботу у навчальних закладах?

Днями освітній омбудсмен Сергій Горбачов заявив, що діти у школах повинні здобувати знання, а не перетворюватися на робочий ресурс вчителя чи директора.

«Новий навчальний рік не лише дозволив повернутися учням до очного навчання у школах, а й, на жаль, став “хорошою” можливістю для деяких вчителів, керівників закладів загальної середньої освіти, представників місцевих влад, зокрема, освітніх управлінців ганебно використовувати під час уроків примусову дитячу працю», – зазначив він.

Горбачов також додав, що історії з використанням примусової дитячої праці  останнім часом почастішали в медіа та у соцмережах.

Звичайно, діти повинні вміти і прибирати, і щось посадити. Але це можна робити на уроках трудового навчання, під час яких взагалі дітей навчають непотрібні в житті речі. Чому, приміром, не поведуть їх у магазин і вони не спробують себе у ролі продавця, або в кондитерських цех, де вони можуть навчитись пекти тістечка, або ж чому у нас, як у США, немає уроків водіння і чому разом із атестатом про закінчення школи наші діти не отримують водійські права? Це ж – неймовірно потрібні у побуті речі, а не теорія, яка ніколи не знадобиться людині!

Що ж стосується прибирань міста чи певних територій, скажімо, вулиць, узбіч річок, що теж часто використовується у закарпатських школах, то тут теж треба розрізняти добровільно-примусову працю і волонерство.

Звісно, побідні акції – це добре, адже привчають дітей шанувати довкілля, та силою змушувати йти когось на прибирання теж не можна, погрожуючи: «Хто не прийде, поставлю двійку!» На жаль, на Закарпатті такі випадки також мали місце. Крім того, це має робитися в позаурочний час, а не замість уроків, як у окремих селах нашого краю. Там керівники шкіл ще й вихвалялися у Інтернеті, що із 9 ранку до 13 години було зібрано 12 мішків сміття.

Для кого ця показуха? Для задоволення власного его?!

Крім того, відомі випадки, коли дітей змушували носити на полях овочі, використовуючи їх як вантажників. А потім весь цей урожай забрав один із працівників господарської частини школи. Це ж не обов’язок учнів – допомагати завгоспу! Якщо йому так потрібна робоча сила, то він міг когось найняти і заплатити, а не експлуатувати, не без відома директора, школярів. 

Такі дії можна розцінювати як порушення ст. 21 закону “Про охорону дитинства” та Закону України про працю.

Взагалі примусова праця – це пережиток радянської системи. Діти нікому нічого не зобов’язані і відмова від фізичної роботи не є ознакою ледарювання, це – усвідомлена позиція людини. Але, на жаль, мало хто з учнів має сміливість відкрито висловити протест, бо бояться покарання… помсти з боку вчителів, класних керівників, яка виявляється потім у занижуванні оцінок.

Та боятися не варто! Можу з упевненістю сказати, бо переконалася в цьому на власному досвіді. Я ж не боялася заперечувати навіть у радянський час! І ніхто мене зі школи не вигнав, оцінки не занизив, навіть не сварив. Учитель часто також розуміє, що експлуатація його учнів відбувається не з його волі, а через тиск із боку керівництва. І батьки у цьому плані дітей повинні підтримувати, а не вирощувати їх покірними рабами системи.  Школа – не казарма! Ніхто не має права змушувати учнів без їхньої згоди працювати фізично! • Більше цікавого читай у газеті ЯСНО • Купи газету в кіоску або передплати на своїй пошті • Індекс 76076 • ЯСНО – газета №1 для життя! • ЗакарпатПост