32-річний батько сам виховує чотирьох дітей, серед яких – хлопчик із ДЦП

Богдан Мацьоха із села Ласків Володимир-Волинського району, що на Волині, для своїх чотирьох діток – за тата і за матір. І це при тому, що один із його дітей – 10-річний Богданчик, має діагноз ДЦП, пише газета ЯСНО.

Хлопчик прикутий до інвалідного візочка. Але лікарі запевняють: шанси, що дитина може ходити, досить великі, пише “Твій вибір”.

10-річне дитя повзає на колінах

Богданчик – друга дитина в сім’ї. Він народився восьмимісячним, тривалий час за його здоров’я боролися лікарі, дитина не могла самостійно дихати. Як наслідок – діагноз ДЦП. Було помітно, що малюк розвивається не так, як інші діти, але, як розповідає тато хлопчика, теж Богдан, колишня дружина не хотіла, аби синові ставили інвалідність. Ще й різні «радники» збоку казали, що все минеться саме собою, дитина піде. Та дива не сталося.

А рік тому подружжя офіційно розлучилося. Хоча повноцінно не жило ще набагато раніше. Тато Богдана неохоче згадує про вже колишню дружину, зрозуміло одне: її пристрасть до спиртного і розваг переважила материнські почуття. Вона вдруге вийшла заміж і до дітей практично не навідується. Та й вони на неї вже давно не чекають. У дитячих серцях затаїлася образа на найріднішу людину, яка їх залишила.

А ось тата вони обожнюють. Він для них – за обох батьків. Щодня з нетерпінням чекають його з роботи, навперебій кидаються йому в обійми. А Богданчик, хоч і не має змоги бігти до тата, зате ще здалека чує звук його авто і каже: «Тато іде!» Слух у хлопчика відмінний.

– Я сам будівельник. Коштів не вистачало, тож постійно їздив на «шабашки». Дитина хвора, потрібно було заробляти гроші на масажі. Завжди старався для сім’ї, думав, дружина оговтається, будемо добре жити. Але… Уже колишня дружина поїхала в Польщу, але дітям грошима не допомагає. Наша старша донька її мамою не називає, – розповідає Богдан-старший.

Мріє стати поліцейським

Найстаршій доньці багатодітного тата – 11 років. Окрім Богданчика, у родині ще є 8-річний хлопчик, а найменшенькій дівчинці – усього 5 років. Живе сім’я  разом із бабусею, яка є їм дуже великою підтримкою.

Навчання у Богданчика індивідуальне. Дитина дуже здібна. А ще – попри хворобу – життєрадісна. Ніколи не нарікає на те, що не може ходити і бігати, як інші дітки. На вулиці бавиться разом з іншими, їздить за ними на своєму візочку і часто повторює: «Я вас ще наздожену, як буду ходити». Як і всі діти, Богданчик любить бавитися на телефоні і планшеті. А ще має мрію – хоче стати поліцейським.

– У нас тут такий шериф громади, дай Боже йому щастя, людина з великої букви. Часто заїжджає до нас. Якось приїхали з ним інші поліцейські, дали Богданчику значок, кепку, пообіцяли, що наступного разу приїдуть і покатають його службовим авто. Як же він їх чекав! І вони таки виконали свою обіцянку. Приїхали і взяли його з собою на патрулювання, мигалку вмикали. Він був просто на сьомому небі від щастя. І відтоді вирішив: хоче стати поліцейським! – продовжує Богдан Мацьоха.

Утримувати самотужки четверо дітей не легко навіть в повноцінній сім’ї. Не те що одному чоловіку. Звісно, допомагає бабуся, але всі фінансові клопоти лежать на плечах голови сімейства. Держава виділяє допомогу на дітей – 6 з половиною тисяч. Зрозуміло, що прожити на такі гроші неможливо. Тому, як ми уже згадували, голова сімейства працює. Себе він називає сучасним татом, який може все, – і їсти зготувати, і поприбирати. Хоча, як сам наголошує, виховав дітей так, що вони самі підтримують лад, речі у них завжди складені, все на своїх місцях.

– Можливо, я і не приділяю їм стільки уваги, як потрібно, але намагаюся увесь свій вільний час проводити з ними. Ви знаєте, коли я повертаюся знесилений з роботи, а вони всі біжать до мене,  втома одразу минає, – каже усміхаючись Богдан Мацьоха.

На запитання, чи не думає він про маму для своїх дітей, бо ж і сам ще геть молодий, відповідає:

– Звісно, мріяв би зустріти ту, яка стане і хорошою мамою дітям. Але це не так просто. Мені здається, що жінці з дітьми простіше знайти чоловіка, ніж чоловіку з дітьми – дружину. Я дуже обережно ставлюся до цього питання, не хочу зробити дітям боляче. Та й головне для мене зараз – це поставити сина на ноги.

Та, попри це, фінансової змоги на лікування Богданчика батько не має. Бо воно не по кишені простому люду. Нещодавно чоловік за сприяння поліцейських потрапив з сином на консультацію у реабілітаційний центр у Рівне. Лікар там сказав, що за пів року можна поставити Богданчика на ноги. Бо дитина має усі шанси на те, щоб ходити власними ніжками!

– Стан не критичний. Якби з ним повноцінно займалися з самого дитинства, хлопчик уже ходив би. Але це все ще можна виправити, – запевнив реабілітолог Ярослав Табінський.

Ця звістка дуже зігріла і самого тата, і звісно ж, Богданчика. Він неабияк зрадів почутому. Та є одне але. За 6 місяців лікування потрібно заплатити 120 тисяч гривень. Окрім цього, необхідно орендувати у Рівному житло, а це ще до 40 тисяч потягне. Потрібні і кошти на докупівлю ліків. Тому без допомоги небайдужих людей цьому хоч і супертатусю, але не обійтися. Проте маленький Богданчик, у якого 26 жовтня був ювілей – 10 рочків, щиро вірить, що наступне своє свято він зустрічатиме уже бігаючи власними ніжками…

Після того, як поліцейські на своїй сторінці розповіли про хлопчика, долею Богдана зацікавилося чимало небайдужих людей. Так, приміром, вдалося організувати ще одне обстеження хлопчика. І віднедавна у родини з’явилась реальна надія поставити Богдана на ноги.

До слова, волонтерський рух ім. Симона Киринейського Жидичинського Свято-Миколаївського монастиря днями влаштував благодійний ярмарок, на якому також збирали кошти для лікування й реабілітації 10-річного Богданчика Мацьохи • Більше цікавого читай у газеті ЯСНО • Купи газету в кіоску або передплати на своїй пошті • Індекс 76076 • ЯСНО – газета №1 для життя! • ЗакарпатПост