У 84 роки вишиває, мандрує світом і готує смаколики за бабусиними рецептами

Попри поважний вік, а Єлизаветі Миздренко виповнилось 84 роки, вона й нині веде активний спосіб життя, опікується ветеранами Другої світової війни та праці, обіймаючи посаду керівниці міської ради ветеранів. А ще – жінка мандрує світом, займається рукоділлям і готує смаколики, відомі за межами України • Цілу статтю читай у газеті ЯСНО •

– Коли я закінчувала школу, то мріяла про навчання у вищому навчальному закладі, – розповідає Єлизавета Прокопівна, жителька міста Переяслава Бориспільського району Київської області. – Тож, коли отримала атестат, поїхала до столиці вступати до Київського педагогічного інституту. Однак не пройшла за конкурсом. Як же я тоді сумувала! – пише t1.ua

Одного дня, проходячи біля фабрики художніх виробів, дівчина вирішила зайти туди. Запитала, чи є в них робота для людини без спеціальності. Відтак її прийняли ученицею – і дівчина стала вивчати машинну вишивку технікою ришельє. Це заняття їй дуже подобалось, адже з дитинства любить рукоділля і й нині вишиває картини, ікони, серветки тощо. Згодом у місті відкрили швейну фабрику, при якій почала діяти школа фабрично-заводського навчання, пише t1.ua

– Дізнавшись про це, я вирішила розпочати навчання, яке тривало півтора року, – ділиться спогадами вона. – Пригадую, одними із моїх перших спецзамовлень були штрипки. Це петлі, які прикріплюються до краю штанин, що одягалися на підошву ноги або й навіть під підбором взуття. Однак згодом навчилась всьому і стала фахівцем широкого профілю – від закрійника до контролера.

А через декілька років нарешті здійснила свою мрію – вступила на заочний відділ до педінституту і стала вчителькою трудового навчання. У школі працювала 20 років. Енергійну, талановиту вчительку, яка прищепила любов до рукоділля і багато чому навчила, колишні учні з вдячністю згадують донині. Недавно бабусі робили операцію із заміни кришталика ока. І перед операцією в палату зайшла медсестра, яка почала втішати бабусю, мовляв, ви тільки не хвилюйтеся, все буде добре.

– Операція і справді пройшла добре, за що я щиро дякую медикам, – каже старенька. – Однак ще приємніше стало, коли з’ясувалось, що та медсестра – це моя колишня учениця. До речі, після виходу на пенсію я ще трохи вела гурток рукоділля в Клубі юних моряків. А згодом познайомилась з роботою Ради ветеранів Переяслава і стала спершу заступницею керівника, а тоді й керівницею організації. Ми займаємось питаннями надання допомоги ветеранам війни та праці нашого міста, організовуємо мандрівки, вітання до дня народження. Дуже боляче, що цих людей з кожним роком стає все менше і менше. В 2006 році, коли я тільки прийшла в Раду ветеранів, їх було 350, а нині лишилось лише четверо.

За таку активну громадську діяльність в 2016 році Єлизавету Прокопівну нагородили найвищою суспільною нагородою – відзнакою «Почесний громадянин міста». До речі, в Переяславі і далеко за його межами чудово знають про смачнючі вареники, які готує бабуся. Відтак часто замовляють їх на різноманітні святкування, на частування іноземних делегацій тощо.

– Річ у тім, що моя бабуся працювала прислугою в одній єврейській сім’ї, – розповідає господиня. – Попри те, що безграмотна, вона була чудовою господинею і вміла готувати різноманітні смаколики. Згодом кулінарні секрети передала і мені. Зокрема, навчила готувати вареники на парі. Їхній секрет у тому, що тісто слід замішувати на сироватці та соді. Для начинки готую капусту чи картоплю, приправляю шкварочками, цибулькою або розтопленим маслом – і така смакота виходить, що їси і хочеш добавки.

Також Єлизавета Прокопівна, попри поважний вік, залюбки мандрує. Побувала чи не в кожному куточку України. А ще – відвідала ряд європейських країн. Нині з радістю згадує, як автобусом мандрували Німеччиною, насолоджуючись краєвидами з вікна. – Подобались усі країни і міста, однак найбільше враження справив Париж, – усміхається бабуся. – Особливо Лувр. Це таки правда, що Париж має свою, притаманну лише йому, атмосферу. А нещодавно після вакцинації від ковіду відвідала Молдову. Опісля поїхала в Карпати і отримала масу позитивних емоцій. Якби не коронавірус, то мандрувала б ще активніше • Повний текст читай у газеті ЯСНО • Купи газету в кіоску або передплати на своїй пошті • Індекс 76076 • ЯСНО – газета №1 для життя! • ЗакарпатПост