Мама твердила, що батько невдаха і мені такий батько не потрібен

Деколи дівчата дуже хочуть бути схожими на матір, захоплюються рисами, характером, зовнішністю матусь… а часом навпаки – бояться повторити помилки найрідніших людей…. Чому? Саме про це розповіла газеті ЯСНО закарпатка Ірина • Цілу статтю читай у газеті ЯСНО •

Моя мати в молодості була дуже привабливою жінкою, тому довкола неї завжди були закохані чоловіки. Вперше вийшла заміж рано, у вісімнадцять років. Свого батька пам’ятаю дуже неясно: вони розлучилися, коли мені було чотири роки. Іноді ми з ним потім зустрічалися, але близьких стосунків у нас не склалося. Мама твердила, що він невдаха, а бабусі казала, що мені такий батько зовсім не потрібен. Потім мама ще двічі виходила заміж, а між шлюбами у неї були шанувальники, які приносили мені та молодшому братові (від другого шлюбу матері) цукерки та іграшки.

У дитинстві я обожнювала матір, дуже хотіла бути схожою на неї, хоча вона поблажливо говорила, що я пішла в батька. І хоча набагато пізніше я зрозуміла, що ми з нею цілком схожі, в юності довго вважала себе дурненькою, особливо на тлі красивої мами. Вона радила мені вчитися і бути хоча б розумною, якщо вродою обділена.

Я довго не могла зрозуміти, чому у моєї мами так і не склалося особисте життя, хоча було так багато чоловіків, які дійсно готові були жити разом. У дитинстві я приймала її версію про те, що справжніх «мужиків давно немає, одні слабаки», а вона «надто сильна для них». Але коли подорослішала, почала  звертати увагу на те, як вона поводиться зі своїм третім чоловіком і раптом подивилася на ситуацію з іншого боку. Раніше мені здавалося, що мама владна і нетерпима лише до нас, до дітей. Але вона так само спілкувалася і зі своїм чоловіком, і з тими чоловіками, які були після нього.

Мама навіть не намагалася вдати, що їй цікаві їхні захоплення, погляди, вона могла перебити, висміяти в спільній компанії — просто так, за настроєм. Чоловік повинен був робити те, що вона говорить, у всьому з нею погоджуватися, і більше ні в що не втручатися, не мати власної думки. Мені вона пояснювала, що тільки так і треба робити. По-іншому поводяться лише безхребетні. На жаль, таке саме ставлення вона перенесла і на брата, так що врешті-решт він поїхав жити в іншу країну і останні десять років спілкується з мамою лише телефоном.

Я завжди думала, що в мене все буде інакше. Коли вступила до університету і в мене з’явилися якісь друзі та шанувальники, дуже швидко зрозуміла, що знайомити їх із мамою взагалі не можна. Після того, як вона грубо повелася з хлопцем, який був моїм першим коханням, я вирішила, що більше ніяких знайомств не буде. І взагалі намагалася більше не допускати її у своє особисте життя • Повний текст читай у газеті ЯСНО • Купи газету в кіоску або передплати на своїй пошті • Індекс 76076 • ЯСНО – газета №1 для життя! • ЗакарпатПост