Ноїв ковчег по-українськи: родина прихистила та доглядає понад сто знедолених тварин і птахів

12 коней, 16 собак, 8 кіз, корова, лебеді, лелеки, павичі, фазани, качки, кури декоративні, голуби, морські свинки і навіть трилапий їжак, який зараз упав у зимову сплячку – все це господарство Галини Родигіної та її доньки Регіни, а точніше – притулок для тварин. Кожен день починається із кількагодинного обходжування цього неспокійного господарства  • Цілу статтю читай у газеті ЯСНО •

Тварин щодня потрібно нагодувати, вичистити їхні стайні, слабких чи поранених доглянути, дати ліки. Усе це господарство назбирувалося протягом багатьох років, а тепер пані Галина життя свого без нього не уявляє, хоч як важко не було б утримувати підопічних, пиш Укрінформ.

Як і навіщо їй удалося подружити усю цю різномасту компанію і чому тварини заслуговують на гідне життя не менше, аніж люди, – ми розпитали власницю цієї «веселої ферми».

ГРОШІ ДЛЯ ВИКУПУ КОНЯ З БІЙНІ ЗБИРАЛИ АКТОРИ

Першу конячку Галина придбала ще в 11 років на зібрані з кишенькових грошей 100 рублів. «Коні тут завжди були, років з 35 точно. Моя бабуся тримала тварин, я тримала тварин. З дитинства любила коней», – пригадує. Коли у школу батьки давали грошей – три рублі, п’ять рублів, то збирала їх. «Коли зібрала сто рублів, пішла і купила лошака. Батьки кричали, де ти грошей взяла, а я кажу – ви давали», – розповідає власниця мініферми.

Близько 20 років тому жінка почала викуповувати коней, яких власники готували до бійні або знущалися з них. Деяких травмованих тварин передавали волонтери та зоозахисники. Не збиралася робити притулок, але він якось сам так організувався. «От, наприклад, подзвонили волонтери, попросили потримати пса – і вже рік ніхто не приходить за собачкою. Так само буває і з іншими тваринами», – пояснює. Зараз у неї самих лиш коней – дванадцять: 3 поні, 3 «гуцули», 3 «верховики», два «ваговози» та віслюк. Наймолодшому конику – 4 роки, а найстаршому – 17.

Кожен кінь має своє стійло. Господарка підходить до кожного, відкриває верхню частину входу, гладить тварину, спілкується із нею, дає їжі. Кожного з 12 коней називає за кличкою.

«Ось цей Ворон, там далі йдуть Йося, Вавілон, Ванесса, Ланка, Султан, Тихий, Циля, Антарктида, Сара, Соня, Сісі. Багато коней у нас живуть роками. За останні кілька років лише додалося кілька лошаків», – розпочинає своєрідну екскурсію своїм господарством власниця притулку.

Жінка підходить до стійла, в якому живе гарний чорний кінь із білою плямою на носі. Красеня мали відправити на бійню, коли йому було три роки. Власник виїжджав за кордон і хотів його залишити братові, але той із ним не справлявся і бив тварину.

«Мені передзвонили і сказали, що продають цього коня, але якщо за тиждень ніхто не купить, то його здадуть на бійню. Я виклала цю історію у Фейсбуці, щоб за можливості знайти йому господаря, який би викупив тварину», – розповідає Галина. Цей пост тоді побачили актори, які колись знімалися у фільмі з таким же вороним конем (власниця ферми тоді здавала в оренду знімальній групі лошака). Після зйомок кінь помер через хворобу. Й актори вирішили переслати гроші, щоб Галина могла викупити вороного. «Так ми його врятували від смерті», – каже вона • Повний текст читай у газеті ЯСНО • Купи газету в кіоску або передплати на своїй пошті • Індекс 76076 • ЯСНО – газета №1 для життя! • ЗакарпатПост