Свекруха завалилася пожити у мене з двома племінниками, які трощили все на своєму шляху

Був суботній ранок. Чоловік поїхав до мами — допомагати. Адже вона ж сама не може холодильник розморозити. Повернувся він підозріло швидко, та ще й не один. — Господиню! Приймай гостей! — я крізь сон почула голос Лідії Микитівни • Цілу статтю читай у газеті ЯСНО •

«Ну які чорти її принесли?» — приречено подумала я і вилізла з-під теплої ковдри. Мама чоловіка була не єдиною гостею; у неї з-за спини визирали очі племінників. Чоловік похмуро мовчав, винувато дивлячись на мене.

— Не стоїмо, проходимо, проходимо! — скомандувала свекруха онукам.

— Олеже, сходи, допоможи вантажникам, так швидше буде — у них оплата погодинна, будуть повільно рухатися, до вечора. Племінники розбіглися по квартирі, чоловік пішов. Свекруха лагідно обняла мене за плечі і сказала:

— Підемо, дитинко, поговоримо. Мій сонний мозок судорожно розумів: племінники, свекруха, якісь вантажники. Логічно зв’язати все це у мене не вийшло, тому я слухняно побрела за Лідією Микитівною. Підозріла поведінка свекрухи мене спантеличила: зазвичай вона зі мною взагалі не розмовляє, а якщо з її рота і вилітають слова, призначені для моїх вух, то вони, як мінімум, образливі.

— Що вам потрібно? — прямо запитала я у Лідії Микитівни. Відповісти вона не встигла — пролунав дзвін розбитого скла. Я схопилася і побігла в кімнату. Племінники, що розбили півметрову вазу, закидали уламки під ліжко.

— Припиніть! Марш у вітальню, дивитися мультики. З дивану не вставати, поки не покличуть. Ясно? — рикнула Лідія Микитівна. — Так, бабусю, — хлопчаки покинули місце злочину і пішли в вітальню. Свекруха принесла віник і почала прибирати. У цей час відкрилася вхідні двері. — Ліжко куди нести? — запитав незнайомий мені голос. — Он туди — направо, в маленьку кімнату, — відповів чоловік. Я вискочила подивитися, що там за ліжко. Ліжко не було ліжком у прямому сенсі слова. Це були запчастини від дитячого двоярусного ліжка, на якому спали діти сестри чоловіка. Ті самі діти, що п’ять хвилин тому розбили мамин подарунок • Повний текст читай у газеті ЯСНО • Купи газету в кіоску або передплати на своїй пошті • Індекс 76076 • ЯСНО – газета №1 для життя! • ЗакарпатПост