Політика і бізнес: рука руку миє

Чи замислювалися ви колись, чому в депутати міської, сільської, обласної, навіть Верховної рад ідуть переважно не люди, які спеціально вчилися на політологів, не юристи чи економісти, а ті, хто має бізнес. І вони насправді далекі від питань не лише державотворення, але й від самих законів. Не завжди,  але часто • Цілу статтю читай у газеті ЯСНО •

Тим часом дійсно чесні хороші спеціалісти, яких багато хто хоче бачити в кріслі міських  чи сільських голів, навіть не хочуть бруднити руки політикою, тихо виконують свою роботу.  Чому? Ви задумувалися? Просто у них немає бізнес-інтересів, вони не рвуться загарбати ще більше. Є, звичайно, і категорія вічних політиків, таким просто подобається увага, але їх не так уже й багато і високі посади такі люди не займають. Так собі… перебиваються кріслами начальників відділів чи навіть просто спеціалістів.

Тим часом більшість закарпатських мерів мають власну справу, щоправда, оформлену не на них самих, а на членів родини, або взагалі знайомих і навіть малознайомих людей. Вони ідуть у політику для того, аби інші не прикрили їхній бізнес, аби мати важелі впливу для його розвитку, аби допомагати бізнес-патрнерам та знищити конкурентів, якщо не всіх, то принаймні найсерйозніших.

Не будемо називати нікого поіменно, але на Закарпатті, де найвищий в Україні рівень корупції, ніхто досі не відмінив принцип: рука руку миє. І навіть високі посади деколи отримуються тільки завдяки цьому постулату. І мається на увазі не лише підкуп виборців, але й інші як чесні, так і нечесні методи.

Та й діє це правило не лише в найменшій і найвіддаленішій від Києва області України, але і в інших регіонах і навіть країнах • Повний текст читай у газеті ЯСНО • Купи газету в кіоску або передплати на своїй пошті • Індекс 76076 • ЯСНО – газета №1 для життя! • ЗакарпатПост