«Солдати виконуватимуть наказ». Білоруський журналіст розповів, чого чекати від Лукашенка та його військових
Голова Європейського Радіо, яке веде мовлення для Білорусі, Павло Свердлов розповів в ефірі Радіо НВ, чи наважиться диктатор Олександр Лукашенко на введення військ в Україну, чи битимуться їхні солдати на боці Росії та як населення заважає постачанню зброї окупантам у Брестській та Гомельській областях, пише НВ
— Наскільки ймовірним є те, що диктатор Лукашенка може задіяти білоруські Збройні сили у війні проти України?
— Лукашенко цього дуже не хоче, але цілком можливо, що він буде змушений це зробити, оскільки вже не є в Білорусі господарем. Там господарюють російські війська. Навряд чи вони підпорядковуються його наказам.ВІДЕО ДНЯPlay Video
Але сам [Лукашенко], звичайно, на 146%, як у Росії люблять говорити, залежить від Москви. Росія погодилася відкласти на п’ять-шість років платежі Білорусі за зовнішнім боргом — це мільярд доларів цього року та порівнянні гроші у наступні роки. І всім зрозуміло, що за це та за попередні поступки, які Москва робила у бік Мінська, за обіцянки економічної допомоги для подолання санкцій, треба чимось розраховуватись. І ось цей горизонт, чим можна розраховуватися, — це не так вже й багато різних засобів. Ми багато читаємо зараз аналітики про те, що для наступу росіянам не вистачає солдатів, про те, що перекидаються частини з Далекого Сходу, Абхазії. А білоруські військові, звісно, набагато ближчі, по-перше. І по-друге, якщо говорити про окремі з’єднання, які можуть бути введені в Україну, вони набагато підготовленіші, ніж якісь частини з Далекого Сходу.
Також я читаю новини про те, що це може статися найближчої ночі. Схильний до того, що це все ж таки інформаційна війна йде. Такі ось вкидання з посиланнями на неназвані джерела у розвідці потрібні швидше для того, щоб білоруський режим весь час виправдовувався і заявляв, що він не збирається вводити війська. І в той момент, коли Лукашенка буде поставлено перед вибором, йому буде важче це зробити. І наслідки цього введення [військ] будуть набагато серйознішими — люди, які ще схильні рефлексувати, почуваються обдуреними.
Я ставлюся скептично до того, що це станеться найближчим часом. Мені здається, що білоруські війська залишаються, як такий останній стратегічний резерв, який буде задіяний при катастрофічному становищі російських військ в Україні.
— Чи можуть бути ефективними білоруські війська, яких примусово кинуть на територію України?
— Якщо говорити про середніх офіцерів, про солдатів, то вони не мають жодного бажання входити в Україну. Ніхто насправді в Білорусі, крім найвідданіших шанувальників Лукашенка (у нас їх тут називають «ябатьки») особливо не вірить, що в Україні якісь нацисти. Нам із телевізора це не говорили усі вісім років: коли йшла обробка російських громадян, у нас нічого подібного не було.
Але я впевнений, що солдати виконуватимуть наказ, якщо їм він надійде. Білорусь — це країна порядку, де добре дотримуються субординації. Якщо брестські десантники отримають наказ іти в Україну, вони підуть.
Що вони робитимуть далі? Важке питання. Багаторазово повторювалося, що нічого, крім знищення, не чекає жодних військ — ні білоруських, ні російських, ні інших, які зайдуть в Україну. Думаю, що ці думки вже чудово донесені. Не думаю, що ось військовим притаманний страх якийсь. Можливо, деякі виконуватимуть наказ до кінця. Але, з іншого боку, є хитрість деяких та можливість вийти із цієї ситуації, в яку влада може поставити білоруських військових. Це не шалені чеченці, а наші люди, які все розуміють.
— Є інформація, що багато білорусів готові здаватись українській армії. Такий настрій справді поширений?
— Так звичайно. Це точний настрій тих людей, які зараз не служать в армії. Уявляєте: я теж закінчив військову кафедру 15 років тому. І якщо таких людей, як я, які тримали автомат останній раз на зборах, кинуть воювати в Україну, то що їм залишиться робити, крім як здатися чи дуже швидко загинути? Тут взагалі жодної ілюзій немає.
Небезпека для України виходить від професійних військових, від кількох серйозних десантних частин, сил спецоперацій — вони й виховані по-іншому і воюватимуть по-іншому. Частина з них, наприклад, використовувалася владою під час придушення протестів у 2020 році. У них не здригнулася рука стріляти світлошумовими гранатами та гумовими кулями, газом труїти співгромадян. Навряд чи зупинить їх те, що нині несправедлива війна. Але таких мало.
Вчора було соцопитування опубліковане. Воно робиться через інтернет, але такий результат: 97% білорусів не підтримують війну в Україні, не підтримують відправку білоруських солдатів в Україну.
Якщо раптом резервісти будуть притягнуті до цієї війни, то вони, звичайно, здаватимуться відразу. Але більше скажу: вони загалом намагаються виїхати з Білорусі. Але, на жаль, нині можливості досить обмежені. У нас через коронавірус на в’їзд до країни обмежень майже немає, а на виїзд для громадян Білорусі є серйозні обмеження — потрібні підстави. Окрім того, європейські країни практично перестали видавати візи.
— Бачимо повідомлення, що відбуваються акти саботажу, трапляються проблеми із білоруською залізницею. Наскільки ми можемо розраховувати на такий тихий спротив білоруських громадян?
— Цей протест абсолютно точно є, він справді не публічний. Білоруською владою він розцінюється як тероризм і вони серйозно побоюються його. З сьогоднішнього дня військові у цивільному одязі, але зі зброєю патрулюють вибіркові ділянки залізниць у Брестській та Гомельській областях, які межують із Україною.Читайте також: «Не підтримують участь в агресії». Білоруси самовільно розбирають залізничні колії та копають протитанкові рови — мер Луцька
Більш того, розвинене дуже інформування про вантажні перевезення. Російські боєприпаси йдуть залізницею, як труби, як скло. Але ці вагони також охороняються, їх досить легко вирахувати. І поки що мені невідомі конкретні випадки, щоб товарний поїзд із цими боєприпасами зійшов із рейок, але труднощі у транспортуванні створюються. Зазвичай виводиться з ладу якесь невелике, але важливе обладнання для координації пересування залізницею. Відповідно, на кілька годин, поки триває ремонт, цей залізничний вузол зупиняється. Є вже затримані. Але, незважаючи на це, продовжується активність, причому в абсолютно різних регіонах. Чи допоможуть патрулі, чи налякають вони когось? Мені здається що ні. Тому що люди, які зараз йдуть на цей опір, дуже добре розуміють, що з патрулями чи без, вони ризикують 15 роками за ґратами, тортурами тощо. Але, звісно, це не дуже масове явище. Важко цим групам все-таки працювати і проводити ось ці свої акції.
— На Гомельщині лікарні вже переповнені пораненими російськими окупантами, з ними працюють білоруські медики. Наскільки інформація про кількість жертв серед росіян може вплинути на громадську думку в Білорусі? Чи може це спровокувати білорусів до публічних виступів, заколотів, повалення диктатора?
— Так, антивоєнний протест у Білорусі дуже сильний. Якщо щось зараз може взагалі об’єднати країну, яка поділена на різні групи опозиції, пофігістів та провладних активістів, то це антивоєнні гасла. Те, що Білорусь із своїми солдатами вступить у війну, буде шоком для всіх. Я думаю, що Лукашенко це розуміє, тому він досі цього не зробив.
Інформації про те, що у прикордонних районах білоруські лікарні практично повністю переведені у формат військових шпиталів, багато. Нескінченні низки автобусів із червоними хрестами, які поранених росіян везуть з України до Білорусі, дуже вражають тих, хто їх бачить. І це дозволяє судити про те, що втрати, які зазнають росіяни в Україні, величезні. Мені здається, що це також впливає на настрої людей.
