Історія з Маріуполя: Відволікала сестру, аби вона дивилася на пташок у небі, а не на тіла мертвих людей на землі
Своєю історією з блокадного Маріуполя поділилася волонтерка Аліна Горгуль. Про неъ пише Маріупольська міська рада.
Вона вирісла на Лівому березі, з якого почалися обстріли. Її мікрорайон зруйнували. Думали, що все це на два дні, але згодом у Маріуполі стало небезпечно всюду. Під час окупації вона перебувала в районі парку Петровського. Звідти Аліна пішла на зв’язок до центру. Ніхто не знав, що відомо про Маріуполь на “Великій землі”. “Навіть півгодини не було, щоб щось не падало, не стріляло та не вибухало. Це було касетниці, гради, авіабомби…. Обстріли були постійні. Я побачила українських військових та своїх друзів з “Азову”, морської піхоти та патрульної поліції. Я була дуже рада їм, бо вони живі, вони тут і нас не залишили. Вони з нами!” Але почався дуже потужний авіаобстріл. Прилітало біля “Браво”, Кірова, у центрі, біля зупинки на вулиці Леваневського та все ближче до неї. В один момент почули надпотужний вибух та посипалося все скло. Неподалік від неї впав снаряд, він застряг на дорозі, але не розірвався. Саме це врятувало її. Тоді на Маріуполь обрушився шквал обстрілів. Вибухи були скрізь та повсюду. Аліна не знала чи дійде додому. “Найстрашніша була думка, що ти будеш довго вмирати”. Ситуація ставала ще дедалі гіршою. Кількість авіаударів надень доходила за 100. Небезпечно було навіть ходити по воду. Місце зі струмком, парк Петровського – обстрілювали. Людям доводилось йти далі – через поле. Ніхто навіть не гадав, що будуть стріляти по відкритій місцевості, де не було військових. Але почали…. Саме у той час, коли Аліна з родиною йшла по воду. Падали на землю та рятувалися від уламків. Коли виїжджала з Маріуполя, то бачила жахливі руйнування. Молодшу сестричку відволікала, аби вона дивилася на пташок у небі, а не на тіла мертвих людей на землі. У Аліни було дуже багато телефонів військових та фото з ними, а ще патріотичні татуювання – вона боялася, що при перевірці на блокпосту її можуть вбити і залишити її тіло у траншеї. На щастя, її не перевіряли, лише – чоловіків. Коли вони потрапили на перший український блокпост, то були дуже щасливими.
ЗакарпатПост цілодобово бореться на інформаційному фронті у ці складні часи, і зараз, як ніколи, ми потребуємо вашої підтримки. Під час війни ми втратили рекламу, а отже основну частину прибутків, спрямованих на те, щоб доносити вам оперативно найсвіжіші новини. Підтримайте сайт ЗакарпатПост фінансово. Одержувач: ТОВ «ЯСНО МЕДІА», Рахунок: UA163052990000026000003605115, ЄДРПОУ 43832020, ПриватБанк, призначення платежу: “Інформаційні послуги”.
