Пилип Орлик. Гетьман у вигнанні усе життя присвятив боротьбі з московією. ВІДЕО
Наша сьогоднішня розмова про людину, яку знають не лише в Україні, але й далеко за межами нашої держави, на честь якої у Франції названо відомий аеропорт Орле, яка все життя шукала союзників для антимосковської коаліції, яка стала автором першої у Європі конституції, яка була першим українським гетьманом у вигнанні. Це – Пилип Орлик.
Що вам про нього відомо? Чи знаєте ви, що він не був за походженням українцем і навіть не народився в Україні? Утім усе своє життя присвятив саме Україні і боротьбі за її незалежність. Отже, поїхали. Але спочатку підпишіться на канал, аби не пропустити нові відео.
Де і коли народився
Орлики були баронським поважним родом у Чехії. Та після тамтешньої революції доля закинула майбутнього їх у Литву. Саме там у селі Косута Ошмянського повіту у 1672 році і народився Пилип. Зараз ця територія входить до складу Білорусі.
Через рік Степан, батько Пилипа загинув у битві під Хотином, а воював він на боці поляків… тож дітей виховувала мати Ірина. Освіту Пилип спочатку здобував у Литві, а потім у Києві – у Києво-Могилянській колегії. На ті часи це вже був престижний заклад. Сильно вплинув на формування особистості орлика професор красномовства і філософії Степан Яворський. Як один із найбільш здібних випускників Орлик почав працювати у київській митрополії, а згодом у військовій канцелярії. Був генеральним писарем Мазепи, дякуючи якому познайомився зі шведським королем Карлом ХІІ. 5 квітня 1710 р. козацька рада в Бендерах обрала Орлика гетьманом. А 10 травня шведський король Карл XII визнав це обрання спеціальним дипломом, підтримавши козацького обранця на початку його діяльності. Пилип Орлик був високо інтелігентною людиною, добре володів українською, польською, церковнослов’янською, болгарською, італійською, арабською, шведською, німецькою, латинською та іншими мовами, писав вірші, був добрим оратором та філософом.
Родина
Пилип Орлик був багатодітним батьком. Його дружину звали Ганна. Походила вона з роду козацької старшини Герциків, які мали єврейське коріння. Ганна була донькою Павла Герцика, полтавського полковника й генерального осавула, та його дружини Ірини Яблонської. Символічно, що познайомилися Пилип та Ганна у січні 1698 року в Батурині. Пилип прибув у гетьманську столицю на весільну церемонію свого приятеля Івана Обидовського – племінника гетьмана Івана Мазепи. Саме на весіллі він і познайомився зі своєю майбутньою дружиною Ганною. Тоді їй було лише 15 років. Пилипу на той час виповнилося 26. І це було кохання з першого погляду. Уже за кілька місяців пара побралася. У родині Орликів народилося аж вісім дітей: сини Григір, Яків, Михайло, доньки Анастасія, Варвара, Марта, Марина, Катерина, яка рано померла. Цікаво, що Яків був хрещеником Карла ХІІ, а Григір – Мазепи.
Одружилися Пилип та Ганна у 1698 році. Жінка повністю підтримувала політичні погляди чоловіка щодо відокремлення України від московії. Гетьманша у вигнанні взяла на себе усі турботи за дітей, поки Пилип їздив по всій Європі у пошуках міжнародної підтримки для звільнення України та об’єднання двох її частин. Ганна була для чоловіка справжнім тилом в Османській імперії, Швеції, Німеччині. Вела листування з німецькими князями, польськими магнатами та шведськими королями, намагаючись допомагати у справах спочатку Пилипу, згодом синові Григору. У 1747 році шведський король Фредерік I призначив їй невелику пенсію. Про дату та місце смерті жінки невідомо.
Як став гетьманом і за що боровся
Хоч родина Орлика і не була багатою через ранню смерть батька, там він, як зараз модно казати, зробив сам себе. Передусім допомогли корисні знайомства під час навчання у Києво-могилянці. По-друге, одруження хоч і було через шалене кохання, та Ганна дістала добрий посаг і в молодої родини були гроші. Ну і у нагоді став власний розум. Після поразки шведсько-українських військ під Полтавою Орлик зберіг вірність Мазепі. Але довелося відступити на турецьку територію в Бендери (нині місто в Молдові). Ця поразка, окрім розгрому армії, стала справжньою катастрофою українських національно-визвольних змагань. Коли ж помер Мазепа (2 жовтня 1709-го) виникло цілком логічне запитання – що робити далі й хто стане намісником гетьмана. Тож 15 квітня 1710 року запорожці обрали генеральним старшиною Пилипа Орлика. На жаль, це було обрання у еміграції. Тим часом українофоб Петро І на Місце Мазепи а Україні призначив Івана Скоропадського. Орлик усе своє життя присвятив боротьбі з московією і понад усе мріяв об’єднати Україну. У 1711 році запоріжці здійснили похід на Правобережну Україну, внаслідок якої кошовий Кость Гордієнко здобув Білу Церкву й дійшов до Фастова. Але тут зрадили татари, які були союзниками в цьому поході, й довелося відступати до Бендер. Того ж року татари, турки й польсько-українське військо зустрілися з російською армією біля річки Прут й завдали поразки ворогу. Та зрештою, втративши довіру українського населення, а разом із тим і надію на визволення України, Орлик переїхав до Швеції. Потім була Австрія, Чехія, грецькі Салоніки. Коли в 1740 році розпочалося протистояння між Туреччиною і Росією, в гетьмана замайоріла надія на відновлення українського протистояння. Він почав шукати підтримки у Франції, Великої Британії, Речі Посполитої, Ватикану, Саксонії, Пруссії. Писав до очільників держав листи, в яких розповідав про тяжку долю українців під московським ярмом, закликав стати на бік України й допомогти скинути російський гніт. Але не вдалося. Помер Пилип Орлик 24 травня 1742 року в Яссах, що у Молдові.
Конституція Орлика
Документ, який називають Конституцією Орлика насправді є козацьким суспільним договором. Він складався з чотирьох частин: вступу-преамбули, 16 статей. У вступі чи не вперше у правовій документації дана історична оцінка діяльності козацтва як виразника дум і прагнень українського народу. 16 статей документу в цілому передбачали встановлення національного суверенітету і визначення кордонів Української держави, забезпечення демократичних прав людини, визнання непорушності трьох складових чинників правового суспільства, а саме: єдності і взаємодії законодавчої (виборна Генеральна Рада, що мала скликатися тричі на рік), виконавчої (гетьман, генеральна старшина й обрані представники від кожного полку, обмежені у своїх діях законом) і судової влад. Це загальні принципи побудови Української держави. Кожна ж із статей формулює норми в усіх галузях державного та суспільного життя за головної умови — відторгнення майбутньої країни від росії. До Конституції додавалася присяга гетьмана Орлика, яку склав він Запорозькому Війську при обранні. Важливо зазначити, що Конституція не лишилася лише пам’яткою суспільно-політичної думки України, до 1714 р. вона була діючим нормативним документом на Правобережній Україні і була розіслана для керівництва у полкові та курінні канцелярії. Шість статей Конституції були спрямовані проти зловживання владою і на боротьбу з корупцією. Зокрема гетьманові заборонялося «на свій персональний пожиток використовувати військовий скарб, а задовольнятися лише своїми оброками та приходами». Ще один антикорупційний пункт був проти пільговиків, які вибили собі звільнення від повинностей. Оригінал першої сторінки Конституції зберігається в Національному архіві Швеції. Тут же зберігається і латиномовна копія Конституції. Остання сторінка україномовного документу із оригінальним підписом Пилипа Орлика та печаткою Війська Запорозького – у російському державному архіві. На жаль, московити привласнили навіть це. Тому ми повинні пам’ятати, що ніякої дружби з росією не може бути, наша мета – самостійна Україна і відновлення її територіальної цілісності.
