Сергій зі 128 Закарпатської бригади отримав поранення, але швидко повернувся до ЗСУ, аби трощити ворога
Про Героя у соцмережі розповіла 128 окрема гірсько-штурмова Закарпатська бригада – Закарпатський легіон
128 бригада в обличчях
Сергій, командир бойової машини, сержант«Нам не можна залишатися на місці, ми мусимо вибивати ворога і йти вперед!»– Я сам із Вінниці, в 128 бригаді служу за контрактом уже шостий рік. За цей час багато що бачив, тому можу порівнювати. Скажу так, що ООС – це, образно кажучи, дитячі ігри. Єдине, що можна було зробити з ворогом, – непомітно підійти до окопів і закидати гранатами або спровокувати на вогонь, виявити бойові точки й навалити туди з АГС. А зараз ми воюємо по-справжньому – із технікою, авіацією, ствольною й реактивною артилерією та іншою важкою зброєю. Тут багато чого залежить від професіоналізму й ініціативності командирів.Розповім про своє поранення. Ми займали нові позиції, і я вирішив провести детальну розвідку місцевості. Хлопці вийшли після півночі, щоб удосвіта пробратися якомога ближче до ворога. Вони з’ясували, де і які скупчення росіян, маршрути і кількість їхніх патрулів. А потім дали координати нашій арті. Росіяни намагалися висовуватися, але ми їм не дозволили. Тоді в ході бою мене й поранило. По нас почали стріляти з БМП-2 осколково-фугасними й запалювальними снарядами і один зі снарядів вибухнув поряд. Мене наче по коліну дошкою з розмаху вдарили – кілька осколків вп’ялися в ногу. Я сам наклав пов’язку (артерію, на щастя, не зачепило) і вколов знеболювальне. Товариш допоміг дійти до нашої волонтерської машини, яка відвезла мене в медпункт. Медичний автомобіль ми не задіювали, адже в будь-який момент могла виникнути необхідність у терміновій евакуації важких поранених.У лікарні більшість осколків витягли, а кілька найглибших залишили. Вони мене іноді турбують, але нічого – прорвемося. Зате після того бою ми зайняли позиції, які утримував ворог, і більше не віддали їх.Чи готові наші бійці до контрнаступу? Вважаю, що так. У нашому підрозділі всі хлопці досвідчені й перевірені, жоден не намагався ухилитися від бою, не скаржився, що страшно. Хоча страшно буває, і це нормально. Ми й зараз, коли випадає вільний час, тренуємося, відпрацьовуємо штурмові дії. Нам не можна залишатися на місці, якщо засядемо, буде те ж саме, що в 2016 – 2021. Треба йти вперед, і ми готові до цього!
