Хто така Ліз Трасс, яка збирається стати наступним прем’єр-міністром Великобританії?
Ми дізнаємося про це в понеділок, коли буде оголошено підрахунок голосів Консервативної партії, але всі опитування громадської думки кажуть, що наступним прем’єр-міністром Великобританії стане Ліз Трасс, чий політичний шлях розпочався зліва – “Геть монархію!” – Кричала вона, – а закінчився праворуч, як прихильника жорсткої лінії Brexit, яка намагалася стати “залізною леді” Маргарет Тетчер.
Трас займала шість міністерських постів за трьох прем’єр-міністрів, включаючи 11 місяців на посаді міністра закордонних справ, пише Washington Post
Проте після багатьох років державної служби та літа, проведеного на службі в активістів Консервативної партії, багато британців зізнаються, що не знають Трасс по-справжньому. Не так, як вони знали Бориса Джонсона – колишнього мера Лондона, газетного оглядача, яскравого оратора, серійного ошуканця – коли він обійняв посаду лише кілька років тому.
Справедливо сказати, що Трасс – перевертень.
Вона боролася за те, щоб Великобританія залишилася в Європейському Союзі, а потім стала затятим захисником Brexit.
Її прихильники кажуть, що вона прийняла результати референдуму 2016 року та змирилася з програмою. Інші кажуть, що вона – флюгер, який повертається, коли це потрібно для її просування.
Критики називають її “амбітною”. Трасс відповідає, що так завжди називають жінок, які піднімаються.
Непопулярна у Москві – і в Брюсселі
Трасс – надійний союзник НАТО і прихильник України, який жорстко висловлюється щодо Росії та Путіна. Вона очолила ініціативу щодо введення санкцій проти олігархів, багато з яких вели розгульне життя в Лондоні.
Але вона оступилася.
В інтерв’ю ВВС на початку війни вона “абсолютно” схвалила ідею про те, щоб британці вирушали воювати в Україну – це зауваження було рішуче відкинуте британським оборонним відомством.
Лавров заявив, що Трасс є яскравим прикладом того, як Захід не розуміє основ географії конфлікту, після того, як міністр закордонних справ Великобританії на лютневій зустрічі за зачиненими дверима заплуталася в тому, чи належать дві території – Ростов і Воронеж – до Росії чи України. Британські чиновники заявили, що Трасс неправильно розчула Лаврова і що нібито допущений ляп був російською пропагандою, покликаною відвернути увагу від її агресії.
Будучи непопулярною в Москві, Трасс не користується популярністю і в Брюсселі. Її вважають агітатором, антиєвропейським опортуністом, який може ще більше погіршити скелясті відносини між Великобританією та блоком із 27 країн.
“Присяжні ще не визначилися”, – сказала Трасс минулого тижня, відповідаючи на запитання про те, чи є президент Франції Еммануель Макрон “другом чи ворогом” – чудова заява для одного з найближчих торгових партнерів Великобританії.
Макрон відповів: “Якщо французи та британці не в змозі сказати, друзі ми чи вороги – цей термін не є нейтральним – у нас будуть проблеми”.
Коли рік тому вона стала міністром закордонних справ, у Європі була надія, що вона виявиться чесним партнером, каже Муджтаба Рахман, керуючий директор з Європи в Eurasia Group, консалтингової компанії, яка займається дослідженням політичних ризиків.
Натомість вона просунула плани щодо одностороннього переписування ключової частини угоди після Brexit – протоколу щодо Північної Ірландії, чим обурила європейських чиновників.
“Євросоюз відчуває, що з Трасс можна сильно обпіктися”, – сказав Рахман. “Вона з першого дня привнесла до відносин величезний дефіцит довіри”.
У Вашингтоні, принаймні, за межами дипломатичних кіл, офіційної думки про Трасс не так багато. Вона хоче укласти торговельну угоду із Сполученими Штатами, а адміністрація Байдена не поспішає з переговорами. Білий дім також насторожено ставиться до її дій щодо Північної Ірландії.
Перемога над торі за допомогою зниження податків
Якщо вона отримає найвищу посаду у Великій Британії, 47-річна Трасс обіцяє знизити податки та збільшити запозичення, незважаючи на те, що інфляція перевищила 10%, а Банк Англії прогнозує затяжну рецесію до кінця року – поряд із стрибком цін на енергоносії, який у чотири рази збільшить рахунки за опалення для домовласників та підприємств.
Неважливо. Це не загальні вибори, а вибір 200 000 або близько того членів Консервативної партії – близько 0,3% населення Великобританії, які старші, багатші і на 95% білі – і правіші, ніж населення.
Вони обирають між Трасс та Ріші Сунаком, чия відставка з посади канцлера казначейства, або міністра фінансів, допомогла розпочати повстання проти Джонсона.
Брат Трасс Френсіс розповів Бі-бі-сі у 2017 році, що його старша сестра завжди була впевнена у собі, мала свою думку та ненавиділа програвати, навіть у “Монополію”.
“Вона була людиною, яка мала виграти. Вона створювала якусь особливу систему, щоб придумати, як виграти”, – сказав Френсіс.
Схоже, вона знову вигадала шлях до перемоги.
“Вона переможе, тому що говорила речі, які люблять чути члени Консервативної партії, – каже Джонатан Тонге, експерт із політики з Ліверпульського університету.
Зокрема, вона обіцяла знизити податки – “це все одно, що кидати червоне м’ясо членам Торі”, – сказав Тонге, – у той час як її опонент Сунак говорив, що країні спочатку потрібно приборкати інфляцію.
Трас також допомогло те, що, на відміну від свого суперника, вона залишилася вірною Джонсону, який, як і раніше, популярний серед низів, які вже зізнаються, що сумують за ним. Якби Джонсон був у бюлетені, він мав би хороші шанси на перемогу.
Від ліберала до консерватора з багатьма твердими переконаннями на цьому шляху.
Ще один момент на користь Трасс: У порівнянні з Сунаком, у неї скромніше походження.
Трасс згадувала про дорогу приватну освіту Сунака – делікатна тема в Британії, де свідомо ставляться до класу – на відміну від її державної середньої школи в Лідсі, де дітей “підводили”, за її словами, “низькими очікуваннями, поганими освітніми стандартами та відсутністю можливостей” .
Саме цей досвід, за її словами, зрештою змусив її переїхати праворуч. “Це причина, через яку я є консерватором”, – сказала вона.
Вона описує своїх батьків як “лівих активістів”: її батько – професор математики в Університеті Лідса, а мати – медсестра та місцевий лідер Кампанії за ядерне роззброєння.
Декілька колишніх вчителів та учнів заперечують її опис середньої школи.
Дейв Хендрі, який навчався в школі Roundhay на рік пізніше за Трасс, сказав газеті The Washington Post, що він не визнає її розповідь. “У мене був абсолютно протилежний досвід: вчителі були поруч, допомагали мені”, – сказав Хендрі, який досі мешкає у багатому районі на північному сході Лідса.
Він сказав, що був би радий, якби його троє маленьких дітей потрапили до Раундхея. “Якщо все так погано, то чому їй дали додаткових репетиторів, щоб вступити до Оксфорду? Я думаю, вона просто намагається набрати політичні очки”.
Після школи Трасс вивчала політику, філософію та економіку в Оксфордському університеті – як і багато прем’єр-міністрів до неї.
Вона була президентом лівоцентристської партії ліберал-демократів Оксфордського університету, і саме на конференції ліберал-демократів у Брайтоні 1994 року вона закликала до скасування монархії. “Ми не віримо, що люди народжуються щоб правити”, – сказала вона делегатам.
З того часу вона називає королівську родину “необхідною” для Великобританії.
Ніл Фосетт, нині член ради ліберал-демократів, працював з Трасс у той час.
Він сказав газеті The Post: “Вона одна із найважчих людей, з якими я коли-небудь працював. Вона дуже твердо стоїть на ногах, займає фіксовану позицію і не хоче з неї зрушуватися, навіть якщо є явні докази того, що те, чого вона хоче, не спрацює”. Він додав, що було “дуже важко визначити, у що вона справді вірить. Вона займала сильні позиції, щоб грати на ту аудиторію, перед якою виступала”.
Марк Стірс, наставник Трасс в Оксфорді, а нині директор лабораторії політики в Університетському коледжі Лондона, запропонував аналогічний звіт у Times of London. Він написав, що під час їх занять Трасс “демонструвала нервуючу здатність дивувати” і була “самосвідомо нестандартною”.
“Трасс не вистачає медійної елегантності Тоні Блера та Девіда Кемерона. Їй не вистачає твердої рішучості Гордона Брауна або терплячого, довгострокового бачення Маргарет Тетчер”, – написав він. “Її найбільш помітною рисою є здатність переходити, не блимаючи, від одного запеклого переконання до іншого”.
Свої політичні позиції до вступу до Консервативної партії в 1996 році Трасс пояснює юнацькою необачністю.
Вона сказала BBC: “У молодості я була професійним сперечальником, мені подобалося досліджувати ідеї та хвилювати події”.
Виступаючи перед аудиторією торі минулого місяця, вона сказала: “Люди можуть знати про мене, що в мене трохи сумнівне минуле… Всі ми робимо помилки, у всіх були підліткові пригоди, і це було зі мною. У деяких людей є секс, наркотики та рок-н-рол, а я була в рядах ліберальних демократів. Мені дуже шкода”.
Вона часто використовує цю фразу – і завжди викликає оплески членів своєї партії.
Якою б вона була прем’єр-міністром?
В останні роки британську політику можна було б назвати, якщо міркувати здорово, трохи божевільною. Brexit, закриті партії, скандали. Три прем’єр-міністри за шість років. Девід Кемерон, Тереза Мей, Борис Джонсон. Пішли, пішли, пішли. Кожен із них був знищений своєю партією. Або, як це описують самі члени Консервативної партії: “Торійська психодрама”.
Чи зможе Трасс вирівняти корабель? Оцінки неоднозначні.
Бен Уоллес, міністр оборони Великобританії, сказав, що він підтримує Трасс “не тому, що вона спритний продавець, а тому, що вона справжня”.
Уоллес сказав: “Вона стоїть на своєму. Вона пряма і має на увазі те, що говорить”.
Домінік Каммінгс, колишній головний радник Джонсона, який допоміг повалити свого колишнього боса, назвав Трасс “компульсивним витоком інформації”, “шаленим ящиком зі зміями” та “людською ручною гранатою”.
Каммінгс сказав правоцентристському інтернет-виданню UnHerd, що Трасс була б “ще гіршим” прем’єр-міністром, ніж Джонсон.
Її авторитет на континенті такий, що Politico Europe, обов’язкове видання Брюсселя, нещодавно опублікувало статтю під заголовком “Весь світ ненавидить Ліз Трасс?”.
Скоріш за все ні. Більшість усього світу навіть не чула про Ліз Трасс. Але якщо у вівторок вона увійде на Даунінг-стріт, 10 після реверансу королеві – вони скоро зможуть побачити, куди вона хоче привести країну.
