Як рієлторство стало волонтерством: ужгородка Галина Бучко допомогла знайти житло тисячам ВПО
Напередодні повномасштабної війни в Україні кількість запитів на пошук житла в ужгородської рієлторки Галини Бучко помітно зросла. А в перші дні вторгнення її телефони буквально розривалися від дзвінків із проханнями допомогти знайти хоч якийсь прихисток. Через це прийшла думка створити канал у месенджері для пошуку житла. Тоді Галина ще не знала, якою потужною допомогою стане цей канал і як вдасться монетизувати його для допомоги українській армії.
ЧАТИ, ЩО ДОПОМАГАЮТЬ ЗНАХОДИТИ ЖИТЛО
У рієлторстві Галина з 2010 року, каже: «Мені запропонували і я вирішила спробувати. Все закрутилося, я побачила, що можу бути корисною людям, їм потрібна моя допомога. Хтось всього раз у житті купує чи продає нерухомість і для людей це дуже важливий та відповідальний етап у житті. Приємно бути причетною до чийогось щастя».
Із початком повномасштабного вторгнення рієлторка зрозуміла, що дзвінків про пошук житла ставатиме щодня більше і вона фізично буде не в змозі допомогти всім. Швидко зорієнтувалася й створила групу у Вайбері, де розміщувала оголошення про оренду житла. «Так мені вдалося зекономити багато часу й одночасно допомагати більшій кількості людей, які їхали на Закарпаття у пошуках житла. За свої послуги, ясна річ, оплату я не брала — тоді здавалося, що Україна перетворилася на величезний волонтерський хаб. Я теж не з тих людей, хто наживатиметься на чужому горі».
Посилання на групу Галина активно розповсюджувала у соцмережах, відправляла людям, що телефонували їй із запитами на житло. З часом із «Житло Ужгород» група розрослася до «Житло Закарпаття», а відтак і «Житло Закарпаття – Прикарпаття».
«Людям було неважливо куди їхати, аби тільки не стріляли, — пригадує жінка. — Зараз кількість учасників у групі із 62 тисяч зменшилася приблизно до 50 000. Кількість пішла на спад і я з того тішуся — значить, люди вирішили своє питання, знайшли житло».
Точно порахувати, скільком людям вдалося знайти та здати житло завдяки чатам Галини, неможливо, бо більшість учасників не повідомляли про те, що задовольнити свій пошуковий запит.
«Я проводила опитування серед учасників чату, то 28% з тих, хто проголосував (а це близько 5 тисяч людей), знайшли житло завдяки чату. Але це лише ті, хто закрив свій запит і чат не видалив. А є ж іще ті, хто просто видалився. Маю багато відгуків людей, які знайшли житло. Але точну кількість не можу порахувати», — каже рієлторка.
Трохи згодом жінка створила ще один чат Безкоштовні прихистки. Він спрямований на пошук безплатних прихистків і вже налічує близько 7 тисяч учасників.
«Я хотіла полегшити життя голів ОТГ, у яких розривалися телефони: до них їхали люди, які були готові платити за житло й розраховували на комфортні умови, а потім виходило, що умови прихистків не підходять і вони їхали геть. Тому це чати, в яких я публікую інформацію першочергово про безплатні прихистки, а ще про гуманітарну допомогу і час від часу даю посилання на анкетку з пошуку житла. Там я відслідковую і аналізую, хто шукає».
ХТОСЬ ОСТАННЮ СОРОЧКУ ЗНІМЕ, А ХТОСЬ ОБДЕРЕ ЯК ЛИПКУ
Галина запевняє: дуже багато закарпатців відгукувалися на людське горе й віддавали своє житло для внутрішньо переміщених українців безплатно. Квартири, будинки, дачі, в яких не проживали господарі, пропонували і в містах, і в селах. Люди продовжували прибувати і весь житловий фонд вичерпався. Тоді Галина почала шукати будинки, де потрібен мінімальний ремонт чи облаштування: підлатати дах, прибрати, поремонтувати водопровід, знайти меблі тощо — з цим так само допомагали інші волонтери.
Пригадує: «Друг моєї колеги сказав, що є квартира, але з меблів є тільки кухня. У той момент ситуація була критична, треба було будь-що, ми хапалися за все. Власник віддав ключі і сказав: «Користуйтеся». Він навіть не хотів брати плату за комунальні послуги, це потім уже його вмовили, що жильці оплачуватимуть комуналку. Дівчата-волонтерки із ГО «Щасливі діти» допомогли облаштувати там умови: посуд, меблі, ліжка прийшли хлопці змайстрували. Там досі люди живуть. Є й інша історія: сім’я забрала до себе у квартиру маму і в її квартиру пустили жити переселенців. Потіснилися самі і допомогли іншим. Наші люди — супермегалюди».
Та водночас не приховує: за 5 місяців набралася колосального досвіду, загартувала стресостійкість через неприємні й конфліктні ситуації та разом із тим отримала багато позитивних емоцій.
«Були люди, які намагалися здавати житло в подобову суборенду, а самі мешкали в безплатному прихистку. Були випадки, коли орендували начебто для жінки з дитиною, а жили три амбали, які завдавали клопоту сусідам. Після цього досвіду я враховую такі ризики у договорах, щоб захистити і орендодавців, і орендарів. Власне, через такі ситуації навіть мене не раз і шахрайкою називали, але я навчилася абстрагуватися від цього».
КРІМ ПІДТРИМКИ ВПО, ЩЕ Й ПІДТРИМКА ЗСУ
Із часом Галина зрозуміла, що її волонтерські чати допомагають великій кількості людей, але разом із тим мають ще більше потенціалу для помочі. Так виникла ідея розміщувати платні оголошення про оренду житла та рекламу, а виручені кошти спрямовувати на допомогу армії.
«Коли пішло 2 місяці безплатної та безупинної рієлторської роботи, яка раніше приносила мені стільки задоволення, я почала вигорати. Я розуміла, що в чату є потенціал, а я його не використовую, хотілося бути ще більш корисною. Тоді хлопцям на передовій були потрібні сигарети і я написала про збір коштів. Одна жінка навіть написала, мовляв, сама курить і знає, як це, коли хочеться курити, а цигарок немає, і відправила останні 50 гривень, що були на картці. Суму зібрали швидко».
Коли волонтерка відчула силу й ефективність чату у фінансовому еквіваленті, оголошувати про збори коштів та вартість розміщення оголошень стало в рази простіше.
Таким чином зібрала 45 080 на дрон, 22 970 на ремонт авто для евакуації, передавала кошти Руху підтримки закарпатських військових на генератор, тепловізор, ремонт авто для фронту. Загалом сума зібраних коштів за розміщення оголошень про платну оренду житла на кінець липня сягнула майже 175 тисяч гривень.
«Гроші я переказую волонтерам та щодня звітуюся в чаті — людей це дуже надихає, бо вони знають, що допомогли. Мені дуже цінне розуміння ефективності моєї роботи і того, що чат допомагає. Буває, що люди просто так кидають гроші і щоразу я ридаю від щастя і гордості за наших людей».
Крім того, у чаті волонтерка робила опитування, аби розуміти потреби та інтереси учасників і почала розміщувати крім оголошень про оренду житла ще й рекламу того, що найчастіше цікавить переселенців: освітні заходи, лікарі, юристи, психологи, продавці постільної білизни, побутової техніки тощо.
ГОРЕ ЗРОБИЛО УКРАЇНЦІВ ОДНІЄЮ РОДИНОЮ
Є у Галини і найбільш пам’ятна та особлива історія, коли її чат допоміг людям: «В мами однієї дівчини, ужгородської волонтерки, на початку повномасштабної війни стався інсульт. Цій дівчині довелося одній дбати про двох батьків: лежачу маму і тата-пенсіонера зі слабким здоров’ям і поганою рухливістю. Для неї це велике навантаження, бо поєднувати самостійний догляд за такими людьми з роботою неможливо. Вона мені написала про це і запитала, чи можна знайти людей, які би жили на повністю безплатній основі і допомагали доглядати за мамою. Та історія мене справді зачепила, це було дуже щемливо і щиро. Я була впевнена, що на цей запит відгукнеться хороша людина, якій це зрезонує. Вона казала, що готова ставитися до людей як до рідних, допомагати усім, чим зможе, аби тільки з мамою все було в порядку. І вони справді стали як сім’я, проводили разом час, люди довго проживали безплатно і ця історія для мене особлива».
Після цієї історії Галина має власний рецепт написання оголошень: «Не знаю, як це працює, але щирі слова та наміри притягують щирих та добрих людей і навпаки. Після цієї історії вірю, що подібне притягує подібне. Тому коли шукаєте житло, пишіть щиро те, що відчуваєте і про що думаєте. Таке оголошення відгукнеться потрібним людям. А коли приховуєте правду, лукавите, то можете отримати бумеранг у відповідь».
Матеріал підготовлено за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного Фонду «Відродження» в межах ґрантового компонента проєкту EU4USociety. Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження» та Європейського Союзу».
Пресслужба ГО «Щасливі діти»
