Довжанські бузьки
Цього року бузьки відлетіли якось непомітно. Чи то у нас проблем забагато і ми не помічаємо всього, що помічали раніше, чи то лелеки вирішили, що нічого звертати на себе зайву увагу. Так чи інакше, але їхнє гніздо на комині ресторану «Полонина» спорожніло, віщуючи прихід осені. Точніше – констатуючи.
Бузьок, білий лелека або чорногуз – а це все назви одного і того самого птаха – в українській культурі та віруваннях займає особливе місце. Основна його функція – це приносити дітей щасливим батькам. Але ми не можемо стверджувати, що всіх дітей у наше село принесли ті бузьки, що багато десятиліть живуть у центрі. Бо декого з нас предки знайшли у капусті, а когось і цигане з возика загубили. Хоча, версія з капустою видається мені не надто вдалою, бо капусти у нас споконвіку було менше, аніж циган.
Ще старші люди кажуть, що бузьки – це благословення і оберіг для села, для хати, для ґаздівства. У давнину люди хотіли щоб птахи поселилися саме біля їхнього обійстя. Для цього вони закріпляли старі дерев’яні колеса від воза на стовпах чи старих деревах. А це добра опора для великого гнізда – бузьки таке люблять. Саме на таких «підставках» можемо бачити лелечі гнізда у Кам’янському, Дусині, Ракошині. У Сваляві ж вони облюбували собі опору високовольтної лінії біля вокзалу і оселилися там.
Бузьки створюють пари тільки на один сезон, абсолютно не звертаючи увагу на те, що легенди стверджують зовсім інше. Чомусь чорногузи легендами взагалі не цікавляться. Але, оскільки вони люблять постійно повертатися до старих гнізд, то часто зустрічаються і паруються з тими самими партнерами по кілька років поспіль. Старі гнізда вони постійно оновлюють і добудовують. Будівельним матеріалом слугують досить великі гілки дерев, сіно, гній, шматки ганчірок і целофану тощо. Зафіксовано, що деякі старі гнізда мають вагу до одної-двох тон. Такі споруди можуть утриматися тільки на міцній опорі.
У Довгому, крім ресторану, лелечих гнізд я не бачив ніде. Але десь вони ще мають бути, бо у минулі роки до відльоту у вирій бузьки готувалися саме на наших полях: за Облазом чи на Шурумпові – я бачив їх десятки і там, і там. На початку вересня ці птахи збираються у великі зграї і роблять тренувальні польоти. Кажуть, що після тих польотів слабких і хворих осіб вони або виганяють зі зграї, або вбивають. До речі, це дуже жорстокі істоти. Одного разу я бачив як вони б’ються за старе гніздо – слабшого доводилося рятувати, бо гострий дзьоб суперника пробив йому і голову, і крила поранив, і шию обскубав.
До речі, бузьки досягають статевої зрілості у чотири роки. Саме тоді вони обирають пару, організовують шлюбні ігрища, добудовують чи ремонтують гніздо та виводять малих. І ще, на яйцях вони сидять по черзі, їжу приносять також по черзі. А їдять ці довгодзьобі все: мишей, жаб, вужів, хробаків, жуків, падаль та їстівні залишки після наших пікніків. Прикро, що не всі безкрилі після себе прибирають сміття – бузьки таке засуджують. І не тільки вони.
Цікаво, що цей птах при зрості до одного метра має розмах крил до 220 сантиметрів і вагу до 4,5 кг. Самиця відкладає 3-6 яєць. В Україні зафіксовано тільки один випадок, коли в одному гнізді вивелося аж 7 лелеченят. Цього літа у Довгому появилося троє молодих бузьків. Сподіваємося, що наступного року вони повернуться і принесуть на своїх крилах тепло та мир.
В Україні загалом, та і в нашому селі зокрема, існує багато прикмет про погоду, пов’язаних із білим лелекою:
Бузьок приносить тепло і забирає його назад до вирію.
Рано бузько прилетів — буде тепле літо.
Лелека починає непокоїтися — на погану погоду.
Активно тріщить увечері дзьобом — завтра буде сонячний день.
Стоїть на одній нозі — значить треба чекати похолодання.
Якщо не відлітає далеко від гнізда, а тримається поблизу, — на негоду.
Коли птах погожого дня тримається сухого місця, то й наступний буде сонячним.
Перед тим, як здійметься вітер, лелеки довго кружляють біля своїх гнізд.
Найзручніше спостерігати за бузьками нашому землякові Кополовцю Василю Івановичу. Він із вікна бачить усе і на підставі спостережень за сусідами у гнізді може робити свої прогнози. Особисто він часто користується їхніми підказками щодо дощу та негоди на наступний день. А цього літа ще і фотосесії їм організовував. Отут публікую його фото.
Що ще вам сказати про цього цікавого і неординарного птаха? Скажу таке: він просто красивий! А чи буде завтра дощ? Через систему Starlink довжанські бузьки повідомляють, що ні в суботу, ні в неділю у нашому селі дощу не буде. Але похолодає. Саме через це похолодання вони і полетіли у теплі краї. За 10 000 кілометрів – по долині Нілу аж до південної Африки. Отакі собі мандрівники ці довжанські бузьки.